fbpx

Початок Великого посту: як звичайній людині налаштуватися на піст – неканонічна порада

Суспільство 08:07, 27.02, 2017

Знаний історик Ярослав Грицак написав до своєї книги "Життя, смерть та інші неприємності" невеличкий епілог, в якому міркує про те, як сучасній людині сприймати Великий піст та налаштуватися на нього. Порада науковця, звісно, неканонічна, але дуже цікава.

Ярослав Грицак назвав епілог "Про справи вищі а вічні", подаємо текст повністю. 


Не знаю, як ви, а я за останні місяці маю таки досить української політики – стільки в ній двозначного, оманливого, а то й просто відразливо-бридкого.

Тому дозвольте написати сьогодні про щось інше. Про речі вищі, а вічні.

Хочу переповісти вам пораду, яку колись почув від одного монаха. Він говорив про неї напередодні Великого посту. Мені вона, однак, видалася придатною для кожної пори року. Незалежно від того, віруючі ви чи невіруючі, тримаєтеся посту чи ні, вона може вам знадобитися, а навіть, сподіваюся, прикрасити ваше життя.

Що є піст? Це наша особиста жертва, що примушує нас відмовлятися від того, чого нам найбільше бракує. У часи Христа людям найбільше бракувало їжі. А тому постячи, вони відмовлялись від їжі, зрозуміло, рівно настільки, щоб не довести себе до голодної смерти.

Сучасній людині найбільше бракує не їжі. Слава Богу, з тим у нас проблем нема: ми їмо по три-п’ять, а часом навіть по вісім-десять разів на день. Сучасній людині бракує ЧАСУ. Часу не вистачає нам усім.

У сучасному світі виробилося щось на зразок правила: що більше ми досягли у своєму житті, то більше нам не вистачає часу. Брак часу став мірилом нашого успіху.

Відтак сучасній людині під час посту краще не голодувати. Це не робить аж такого великого сенсу.

Коли ми справді хочемо постити, то найкраще нам пожертвувати своїм часом.

Тому коли прийдете зранку на роботу і побачите свій завалений паперами стіл, скажіть собі: "Стоп. Я не Господь Бог. Я ніколи цього всього не перероблю". А тоді підіть до парку. Ще краще: перед тим зателефонуйте своєму другові, якого не бачили кілька місяців, і запросіть його приєднатися до вас. Підіть з ним на каву чи на пиво.

Залежно від віку, побавтеся чи порозмовляйте зі своїми дітьми. Віддайте свій час коханій чи коханому. Батькам. Хворим. Сусідам. Кожному і кожній, на кого у вас ніколи не вистачає часу.
Я не знаю, наскільки канонічна ця порада. Сподіваюся, однак, що не буде великим гріхом поділитися нею з вами. Зрештою, якщо ви людина глибоко віруюча і традиційна, можете скористатися нею одразу ж після посту.

Політики приходять і відходять, ми з вами залишаємося. Пам’ятаймо про це та робімо речі вищі, і вічні, і не даймо політикам та політиці безнадійно зіпсувати наше життя.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: