Микитюки створили майстерню, яку назвали "Покутська кераміка". А згодом – фірмовий бренд.
"Захоплююсь трипільською та гуцульскою керамікою, але працюю у напрямку відродження покутської кераміки", – розповідає засновник майстерні Антон Микитюк.
Сьогодні 30% прибутків "Покутської кераміки" йде на утримання дитячого садочка.
Більшість посуду – з блакитної та жовтої глини. Кажуть, що він має оздоровчі властивості, йдеться на сторінці Суспільне Око у фейсбуці.
А почалося з того, що після закінчення школи Антон Микитюк поїхав з татом обирати професію. Зайшов у гончарну майстерню в Косівському інституті – як током ударило: відразу відчув "це – моє!".
Саме в Антоновій голові з самого першого дня навчання зародилася мрія – відродити на Городенківщині традиції гончарства. Щоб уся Україна впізнавала і говорила: це – покутська кераміка.
Домашні підтримували, як могли, але потихеньку собі посміювалися, називали Антонову справу "гурток Коник". А Антон, як повернувся з навчання, відразу занурився з головою у своє захоплення. Разом з татом побудували піч, переробили гараж під майстерню, зібрали гончарний круг. Перші роботи були грубі й нездалі. З часом вони змінювалися. Стали з’являтися перші замовлення. Потрошки справа почала рухатися. І нарешті стали підтягуватися внутрішні сили – сім’я повірила, що цю ідею необхідно підтримувати і піднімати, розповідають про спільне захоплення Микитюки.
Тато Михайло Микитюк – відомий городенківський журналіст і психолог – допомагав розробляти стилістику, орнаментику, направляв Антонову енергію у потрібне русло, і роботи виходили дуже цікавими. Перші скульптурні проби – бик у вишиванці, гусак з чудним капелюхом, горщики у вигляді свині та баранця – аж дотепер в асортименті Покутської кераміки, правда, з часом трохи змінені і вдосконалені.
Зараз у майстерні працює Антон, допомагають двоюрідні брати Ігор і Тарас, мама Наталка, сестра Христя. Творчими розробками завідує тато.
Старший брат Антона – Богдан – взяв на себе всю роботу з виробничого забезпечення майстерні, його дружина Марія веде фінансові справи та займається інтернет-магазином і поширенням інформації у мережі, а також разом з татом Михайлом пише статті і огляди про кераміку, українські традиції та філософію життя.
Рідний вуйко братів Микитюків підготовлює для гончарства глину, привезену з коломийського кар’єру. Кожен знайшов собі заняття до душі. Та й не тільки родина задіяна вже в цій справі. Допомагають і сусіди, і друзі – хто як може – налагодити устаткування, щось підремонтувати, а хто й просто подивитися й пораду цінну дати. Як же ж без порад…