Ректорат, профспілковий комітет, колектив Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника висловлюють щирі співчуття рідним та близьким покійного.
Май Панчук народився на Житомирщині. Ще у шкільні роки захопився історією, і це вплинуло на вибір його майбутньої професії. У 1955 році він вступив до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на історико-філософський факультет і вже у студентські роки проявив інтерес до наукової роботи, який привів його в аспірантуру. Вже тоді енергійний, працьовитий, оптимістично налаштований, з добрим почуттям гумору молодий науковець притягував до себе увагу гострим розумом, інтелектом. Успішно захищена в 1968 році кандидатська дисертація стала однією з перших вдало подоланих ним висот.
Подальші наукові праці вирізнялися нетрадиційністю підходів, були проникнуті ідеєю, яка сприймається як історіософське і громадянське кредо вченого, української соборності та національної ідентичності. Ця тема мала продовження в його докторській дисертації.
У часи так званої перебудови він ініціював ряд студій і дискурсів, пов’язаних із заповненням білих плям в українській історії. Зокрема, досліджувалася політика українізації, масові репресії, насильницька колективізація та Голодомор.
Після відновлення державної незалежності України Май Панчук став членом Республіканської асоціації українознавців, долучився до розроблення важливих питань історії, теорії й методології українознавства, написав низку статей до термінологічного довідника з українознавства у часописі "Українознавство". З 1991 року він – головний науковий співробітник академічного Інституту історії України. Пізніше – завідувач відділу, заступник директора Інституту національних відносин і політології НАН України. В 1996 році його було призначено першим заступником голови ВАК України, а згодом – головою. Працюючи на цій посаді, він ініціював закладання демократичних засад атестації науково-педагогічних працівників в Україні. Під його керівництвом було опрацьовано комплект нормативних документів ВАК, започатковано діяльність її Головної наукової ради, накреслено перспективи принципового реформування ВАК, розширення повноважень спеціалізованих учених рад. Він активно підтримав пропозицію щодо відкриття наукової спеціальності "українознавство".
У 1998 році Май Панчук очолив відділ національних меншин в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України і продовжив розпочаті дослідження. Ґрунтуючись на документальних джерелах, систематизованих за його участю у тематичному збірнику, було підготовлено і опубліковано узагальнююче дослідження про долю національних меншин України в ХХ ст. . Всього у творчому доробку Мая Івановича близько 400 наукових і науково-популярних праць, у тому числі більше 20 індивідуальних і колективних монографій. Широким був діапазон проблематики його досліджень, серцевину яких становили студії з історії національно-визвольного руху, національної політики, етногенезу українського народу, формування української нації, утвердження її ідентичності, долі інших етнонаціональних спільнот, гармонізації міжнаціональних відносин, соборності України.
Під його керівництвом та за консультативною допомогою підготовлено і захищено більш як 30 докторських та кандидатських дисертацій. Багаторічна наукова, педагогічна та просвітянська діяльність Мая Панчука отримала високу оцінку з боку держави та наукової громадськості. Він був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, п’ятьма медалями, знаком "Петро Могила" Міністерства освіти і науки; відмінник освіти України, лауреат нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи. Він був Почесним доктором і професором кількох університетів України, зокрема Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 1997 р.).
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!