четвер, 26 квітня

Прикарпатські науковці винайшли нові підходи у лікуванні діабету другого типу. ВІДЕО

У 2017 році команда докторанта кафедри біохімії та біотехнології Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету (ПНУ) ім. В. Стефаника Олега Лущака виграла грант від Українського науково-технічного центру і розпочала роботу над проектом "Наночастинки для лікування діабету".

Українські науковці провели експерименти на дрозофілах, які показали, що наночастинки на основі хрому можуть знижувати концентрацію глюкози в гемолімфі комах. Потенційно це відкриває шлях для створення нових підходів у лікуванні діабету другого типу в людини.

Про це "Дому інновацій" розповів керівник проекту Олег Лущак, докторант кафедри біохімії та біотехнології Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету (ПНУ) ім. В. Стефаника. Результати дослідження буде опубліковано після того, як науковці проведуть додаткові експерименти на культурі клітин і діабетичних мишах.

Дослідженням займається група науковців із Прикарпатського національного університету, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Інституту ядерних досліджень НАН України та Інституту геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН. Безпосередньо біологічні властивості частинок вивчають на базі ПНУ.

За словами Олега Лущака, раніше було відомо, що сполуки хрому мають антидіабетичні властивості, але в концентраціях, які є токсичними. Також у різних експериментах наночастинки металів використовували як носії тих чи тих сполук, котрі застосовують для лікування діабету другого типу (наприклад екстракту чорниці).

Група Олега Лущака з колабораторами вирішила перевірити, чи можуть впливати на концентрацію глюкози наночастинки хрому самі по собі, чого раніше ніхто у світі не робив. Для цього дрозофілам зі змодельованим діабетом другого типу згодовували наночастинки хрому чотирьох різних видів.

Виявилося, що концентрацію глюкози знижують два види наночастинок: найменші – розміром 20–30 нм та найбільші – розміром 80–100 нм. При цьому концентрація хрому була в сотні разів нижчою за поріг токсичності. Ще два види частинок проміжного розміру не впливали достовірно на концентрацію глюкози в організмі піддослідних тварин.

Найближчим часом дослідники хочуть провести аналогічні експерименти із частинками молібдену. Конкретніші висновки вони зроблять після вивчення впливу наночастинок на інсулін-індукований транспорт глюкози на культурі клітин печінки або зниження глікемії у діабетичних мишей.

За словами Олега Лущака, експерименти, розпочаті його групою, можуть призвести до створення нових підходів у лікуванні діабету другого типу безпосередньо за допомогою наночастинок або їх використання у комбінації з іншими препаратами. Але навіть за найбільш оптимістичного сценарію препарат на основі цих досліджень може з’явитися на ринку не раніше ніж через 10-15 років.

 

КОМЕНТУВАТИ