Через історію однієї родини глядач зумів відчути весь трагізм тогочасних подій. Заради куска хліба йшли на злочин, зраджували найближчих, переходили на бік ворога. Солдати радянської армії проводили вилучення останньої їжі, що була в хатах. Могли й побити на додачу чи поглумитися з жінок.
Як зазначив автор сценарію Олександр Іваськевич, йому хотілося залишити щось світле у цій болючій розповіді, тому закохана пара, долаючи усі складнощі, таки залишається живою, що дає надію на відродження нації.
Попри те, глядачі не приховували емоцій і сліз, які викликала сцена, де мати схилилася над мертвим сином і заспівала "Останню колискову":
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
І не будуть пухнуть нозі.
Під час усіх показів хвилиною мовчання і молитвою присутні вшановували пам’ять про замордованих людей.
"З виставою, яку створила молодь, ми подалися в села і районні центри, аби ще раз привернути увагу до нашої історії, – розповідає громадська діячка Євгенія Бардяк. – Серед аудиторії переважали старші, але ми віримо, що жодне наступне покоління не забуде полеглі душі".
