Понад двадцять номерів – танці, пісні, гуморески – розважали молодих людей, які через російську агресію опинились у інвалідних візках та лікарняних ліжках. Гопак та аркан довелось танцювати у невеличкому холі при вході до терапевтичного корпусу госпіталю, а переодягатись у яскраві сценічні костюми прямо в коридорі. Проте виступ дітей змогли побачити навіть ті хворі, які пересуваються на візках або милицях. Почувши музику, вони ліфтом спускались до входу у лікарняний корпус.
"На зустріч до наших мужніх героїв приїхали зразковий хореографічний колектив "Опільчанка", танцювальний колектив "Барвінок", режисерський відділ, – розповіла Лілія Горинь. – Діти дуже старались передати ту наснагу та яскравість карпатського традиційного та сучасного танку. У вірші та співи вкладали більше ніж душу і серце. Бо всі розуміли, що перед нами наші герої, хлопці, про яких ми лише чули по телебаченню та читали у бойових зведеннях. А тепер ці герої – наші глядачі. І тому для них все має бути лише найкраще".
Крім того, прикарпатські дитячі танцювальні колективи взяли шефство над трьома пораненими воїнами – Олександром Козачком, Михайлом Лялею та Андрієм Мельником. І хоча ці хлопці не є мешканцями Прикарпаття, а народились хто на Львівщині, хто на Рівненщині, рогатинці справедливо розсудили, що держава в нас одна, а значить і герої, які її захищають від озвірілого східного сусіда, теж – лише наші. Після концерту делегація від дитячих колективів завітала в палати до своїх підшефних, де передали гроші, які зібрали мешканці Рогатина для лікування захисників, та паперові квіти, які діти виготовили для поранених під час уроків праці.
Прощаючись, і діти, і поранені не приховували сліз. Надто сильними були емоції. Адже дитячі серця – як чиста вода карпатських потічків. Можуть і прийняти на себе цілком дорослий біль, і полікувати.
Підполковник Тарас Грень, Західний регіональний медіа-центр Міноборони України