На відміну від тореадорської Іспанії, в Станиславові не проводили бої биків, але в березні 1908 року міський поліцейський Ян Балащук мало не помер від поранення рогами. Місцевий селянин Ян Сем’янів купив на торговиці корову і вів її додому. На площі Франца-Йозефа (тепер Вічевий майдан) тварину щось налякало, і вона швидко побігла в бік вулиці Бельведерської. Поліцейський спробував затримати утікачку, але корова не дала себе впіймати і сильно вдарила поліцейського рогами. Він отримав серйозне поранення у скроню і ледь не вмер.
Автомобілів у місті тоді було мало, але дорожні випадки все одно траплялися. Як бачимо з повідомлення в газеті "Кур’єр станиславівський" від 23 квітня 1911 р., знаний у місті спортсмен і ротмістр драгунів барон Кароль Ріпп наїхав автомобілем на п’ятирічну дівчинку – Бліму Фіцнер. Дитина отримала травму голови, а викликані лікарі підозрювали ще й струс мозку. Випадок трапився близько шостої години вечора на вулиці Сапєжинській (тепер вул. Незалежності). Обурені батьки подали на барона у суд, а преса зауважила, що він справді надто швидко їздив своїм автомобілем.
Траплялися випадки й з першими міськими велосипедистами. В жовтні 1899 р. "Кур’єр станиславівський" повідомив, що їзда ровером у міських околицях була досить небезпечною справою. На велосипедистів навіть нападали різні бандити, щоб їх пограбувати. Того місяця кілька чоловік напали на ровериста, який їхав у бік моста через Бистрицю, причому один з нападників стріляв з револьвера. Перед тим на вулиці Зосина Воля (тепер вул. Коновальця) четверо волоцюг спробували напасти на молодого чоловіка, що їхав на ровері. Вони обдерли б його як липку, якби йому не вдалося втекти. Преса повідомляє також, що одному з роверистів розбив голову каменем п’яний челядник, такий собі Чеконський.
Не бракувало також нещасних випадків на будівництві. В 1885 р. в Станиславові будували казарми артилерії, що знаходилися на розі сучасних вулиць Коновальця і Сахарова, де зараз військова кафедра ІФНТУНГ. В процесі будівництва на двох робітників упала велика дошка. Один з них загинув на місці, інший серйозно травмувався.
Гості тодішніх розважальних закладів теж не завжди почувалися в безпеці.
В червні 1895 р. в залі міського казино обвалилася частина стелі. Тоді казино було розташоване на другому поверсі колишнього будинку гауптвахти (тепер тут бібліотека медуніверситету).
Будівля гауптвахти (зліва).
На щастя, це сталося не тоді, коли зал був переповнений відвідувачами. А от у січні 1918 р. постраждали глядачі кінотеатру "Олімпія" (нині вул. Січових Стрільців, 16). Якийсь жартун на все горло крикнув "Пожежа!", чим сильно налякав любителів кіно. Охоплені панікою відвідувачі кинулися до виходів і вчинили страшну штовханину. В результаті багато людей отримали травми.
На жаль, навіть у лазні містяни не завжди могли повністю розслабитись і забути про стреси щоденного життя. В лютому 1900 р. стало відомо, що стеля у римській лазні Станиславова (знаходилася по вул. Третього Мая, 9, нині вул. Грушевського) перебуває в незадовільному стані й от-от завалиться на голови розніжених парою відвідувачів.
Римська лазня. Поштівка з колекції З. Жеребецького.
Було призначено спеціальну комісію, яка повинна була оглянути стелю. Власника лазні попередили, щоб він наступної суботи не заповнював приміщення парою й не пускав туди відвідувачів. Проте він не прислухався до цієї настанови. Як завжди суботнього дня лазня парувала, а в ній приймали водні процедури мешканці міста. Прибула на місце комісія опинилася в дуже скрутній ситуації. Власник навідріз відмовився очистити лазню від пари й попросити гостей вийти. Стеля загрожувала впасти, а перенести її огляд на інший день члени комісії не могли. Тож вони прийняли єдино можливе рішення – здійснити огляд стелі в оголеному вигляді, який і є найбільш доречним у лазні. Огляд пройшов успішно, а та комісія стала, певно, єдиною в історії міста, яка виконувала службові обов’язки "в костюмі Адама".
Олена БУЧИК