fbpx

Станиславівські оголошення: печатки старого міста

Наша історія 19:08, 15.04, 2019

Дізнатися щось нове про історію рідного міста можна не лише з краєзнавчої літератури, а й з давніх печаток. Ці маленькі відбитки минулого таять у собі багато цікавого.

Вважається, що найстаріша печатка міста Станиславова походить з 1670 року. На ній був зображений фортечний мур з трьома вежами. У відкритій брамі знаходився родовий герб Потоцьких – Пилява. По колу був латинський напис: "Sigillum civitatas Stanislavoviensi" (печатка міста Станиславова). В XVII ст. такими печатками затверджували різні документи в Станиславівському магістраті. Її вигляд відтворила печатка 1694 року, за винятком дрібних деталей. Зокрема, цю печатку прикрашав напис "Sigillum expedit magist. Stanislav." (печатка служби магістрату Станиславівського).

В подальшому на печатках міського магістрату з’являлися й інші написи: "Sigill. expediturae magistratus Stanislaopol." (печатка служби магістрату міста Станиславова) і "Sigill. registraturae magistratus Stanislaopolien" (печатка служби реєстрації магістрату Станиславова).

Станиславівські оголошення: печатки старого міста 1

Печатка служби реєстрації магістрату міста Станиславова.

В ХІХ ст. на печатках міських інституцій з’явився символ австрійської держави – двоголовий орел з розпростертими крилами. Зокрема він був на печатці станиславівського староства разом із написом польською і німецькою: "C. K. Starostwo w Stanisławowie, K. K. Bezirkshauptmannschaft in Stanislau" (Цісарсько-королівське окружне управління у Станиславові).

Австрійського двоголового орла ми бачимо й на печатці Станиславівського гарнізонного суду, будівля якого була на сучасній вул. Національної Гвардії, але до наших днів не збереглася. Зважаючи на чималий гарнізон, роботи у військових юристів вистачало. Якщо злочин був неважкий, то вояка відбував покарання на тутешній гауптвахті, але якщо примудрився скоїти серйозний злочин, на нього чекала військова в’язниця.

Станиславівські оголошення: печатки старого міста 2

Печатка Гарнізонного суду

В 1910 році знаки австрійської держави з’явилися й на печатках технічних спеціалістів. Газета "Кур’єр станиславівський" від 26 лютого 1911 року повідомляє про державну постанову, яка вимагала, щоб австрійський орел був зображений на печатках гірських інженерів та приватних технічних спеціалістів, які отримали дозволи від держави на свою діяльність. Львівська Палата інженерів пояснювала, що такими печатками спеціалісти мусили затверджувати й свої проекти.

Власні печатки мали різноманітні міські інституції й товариства, зокрема Музичне товариство імені Станіслава Монюшка. Воно розмістилося по вул. Бельовського, 1 (тепер вул. Курбаса), а у 1879 році засновники прийняли офіційний статут.

Станиславівські оголошення: печатки старого міста 3

Печатка театру Музичного товариства імені Монюшка

Діяльність товариства була спрямована на "поширення і плекання музики вокальної й інструментальної". Через дев’ять років діяльності товариства у його засновників виникла ідея збудувати приміщення для власного театру, і вона була втілена у життя в листопаді 1892 року. Товариство імені Станіслава Монюшка проіснувало до Другої світової війни. Довший час його очолював барон Францішек Ромашкан, який і сам був талановитим музикантом.

Наступна печатка належить польському спортивно-руханковому товариству "Сокіл", а саме його VII округу. Філія польського "Сокола" запрацювала в Станиславові у 1884 році, пізніше вона перетворилася на "округ", який об’єднував у собі 12 "гнізд", тобто відділень. Відділення, які об’єднував округ, розміщалися в Долині, Городенці, Снятині, Коломиї та інших містах. До станиславівського "гнізда" належали 332 особи, а в 1895 році для "Сокола" у місті збудували окреме приміщення – тепер площа Міцкевича, 2. Основним завданням товариства було фізичне та моральне гартування молоді.

Станиславівські оголошення: печатки старого міста 4

Печатка товариства "Сокіл"

В 1926 році у приміщенні нинішньої клінічної лікарні по вул. Матейки відкрилася семирічна школа, яка мала два відділення – чоловіче і жіноче. Відповідно, заклад отримав і дві назви: імені Пірамовича і Плятер. Єзуїт Григорій Пірамович був відомим педагогом, а Емілія Плятер керувала партизанським загоном під час польського антиросійського повстання 1831 року. Хлопці вчились у лівому крилі, дівчата – у правому. При школі працював батьківський комітет, і він теж мав свою печатку.

Станиславівські оголошення: печатки старого міста 5

Печатка батьківського комітету школи Емілії Плятер

В Станиславові діяли численні благодійні товариства, зокрема Християнське товариство доброчинності. До нього належали не лише католики, а й протестанти. В міжвоєнний період це товариство очолювала Яніна Хованець, дружина бургомістра (пізніше президента) Вацлава Хованця.

Станиславівські оголошення: печатки старого міста 6

Печатка "Християнського товариства доброчинності"

Воно опікувалося сиротами, каліками й убогими, оплачувало курси шиття для найбідніших дівчат, при ньому діяло бюро пошуку роботи й курси для неписьменних. Свою документацію Християнське товариство доброчинності засвідчувало печаткою, яке і зараз нагадує нам про його благородну діяльність.

Олена БУЧИК

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: