fbpx

Станиславівські оголошення: перший кінотеатр міста запрошує на сеанс

Наша історія 19:14, 13.01, 2016

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам оголошення в тогочасній місцевій пресі.

Миготіння "німих" кадрів, шум мотора кінематографічної машини, звуки оркестру, що супроводжували показ кіно, і обов’язково пост пожежників для безпеки глядачів. Саме так наші предки на початку ХХ ст. насолоджувалися переглядом фільмів.

кінотеатр Уранія станиславівВ кінематографічній історії Станиславова переломним став 1908-й рік, адже саме тоді в місті відкрився перший стаціонарний кінотеатр. На жаль, ми не знаємо точної дати його відкриття, але ймовірно, він запрацював десь у березні. Як повідомив "Кур’єр Станиславівський" в номері від 19 липня 1908 р., власники кінотеатру, колійовий інженер пан Гарасевич і пан Саламон облаштували його згідно з найновішими технічними вимогами, витративши на це значні кошти. Левову частку витрат складала вартість мотора, що виробляв електрику.

Спочатку кінотеатр розміщався по вул. Камінського (нині вул. Франка), а в 1909 р. переїхав у будівлю по вул. Сапєжинській, 10. Цей будинок у 1874 р. збудував бургомістр Іґнаци Камінський, а в 1880 р. він його продав. В колишньому готелі Камінського розміщалися різні установи, а згодом і кінотеатр.

Як вказано у повідомленні, все обладнання і фільми для кінотеатру були закуплені у французької фірми "Pathe Freres". Вона була провідною в галузі кінематографії, тож власники надали їй перевагу, хоча й отримували дуже вигідні пропозиції від пруських компаній. В 1905 р. власники "Pathe Freres" придбали у братів Люм’єр усі права на кінематографічний апарат. На цій студії також винайшли спосіб розфарбовувати чорно-білі кадри за допомогою різнокольорових трафаретів. В серпні 1909 р. в кінотеатрі "Уранія" демонстрували короткометражний фільм-феєрію "Калейдоскоп". Можливо, це був перший кольоровий фільм, який подивилися мешканці нашого міста.

Перший кінотеатр Івано-Франківськ

                            Реклама фірми "Pathe Freres".

Завдяки прогресивному керівництву пана Гарасевича кінотеатр демонстрував багато фільмів, які мали освітній характер, знайомили глядачів з життям, природою і звичаями різних країн. Програма кінотеатру змінювалася кожен тиждень, оглядати фільми можна було щодня, крім п’ятниці. Наприклад, з 30 липня по 5 серпня 1909 р. в кінотеатрі демонстрували драму "Хоробрий юнак", що розповідала про героїчне життя французьких моряків, фільми про полювання на ведмедів та тонкощі виробництва мережива, байку "Вода життя", романтичну драму "Серце жінки". Значне місце у програмі займали комедії з назвами, які одразу ж інтригували глядача: "Теща і спорт", "Закоханий перукар", "Невдача гравця". Фільми були короткометражними і тривали десь 12-30 хвилин. За один сеанс демонстрували кілька фільмів, між якими були перерви.

Кінотеатр "Уранія" користувався великим успіхом, хоч інколи піддавався критиці. Так, на початку квітня 1908 р. преса писала, що крісла в залі не були нумеровані. Через це глядачі мусили приходити завчасно, аби зайняти кращі місця, а ті, хто запізнився, займали крісла, які залишилися. Це спричиняло численні сварки й непорозуміння. На жаль, керівництво закладу не прислухалось до цього слушного зауваження, бо у лютому 1909 р. якийсь добродій написав у газету анонімну скаргу, що крісла в кінотеатрі надалі не нумеровані, а працівники закладу розсаджували гостей спочатку на найгірші місця, а потім уже на кращі. "Кур’єр Станиславівський" зауважував також, що в кінотеатрі завжди панував "непорядок і тлум".

В 1911 р. в керівництва кінотеатру "Уранія" з’явилася цікава ідея – проводити наукові лекції і супроводжувати їх показом фільмів і зображень на відповідну тематику. Щоправда, ці заходи проводилися не в приміщенні кінотеатру, а в залі міського казино (нині вул. Незалежності, 12). До цих лекцій залучали відомих науковців, які знайомили слухачів з особливостями різних явищ природи і здобутками наукового прогресу.

В 1912 р. влада Станиславова видала розпорядження, згідно з яким усі фільми перед публічною демонстрацією повинні були переглядати відповідні чиновники. Таке рішення мотивувалося тим, що власники кінотеатрів начебто “показують картини, які можуть спричинити серйозну духовну шкоду і підривати етичні та моральні засади глядачів, особливо молоді”. Тож кінематографічна цензура існувала ще в ті далекі часи. Проте цей контроль не міг зашкодити зростанню популярності кіно в місті.

Серед пізніших власників "Уранії" фігурує пані Роза Ліберман, а місцева преса повідомляла, що цей кінотеатр став провідним у місті, бо демонстрував справді найкращі й найновіші фільми, а не найбільш розрекламовані.

В тридцятих роках "Уранія" не втратила своєї популярності. Відомий мемуарист Тадеуш Ольшанський згадує, що ходив туди з мамою на фільми про Тарзана. Польський вчений і педагог Ришард Гарайда зазначав, що кінотеатр мав "дещо похмуру залу". Після сеансу вийти з кінотеатру можна було аж через три виходи: один на подвір’я, другий біля каси, на вулицю, а третій – довгим вузьким коридором.

За радянських часів кінотеатр ліквідували, а у будівлі розмістився ляльковий театр.

ляльковий театр Івано-Франківськ

Ляльковий театр у будівлі колишнього кінотеатру (фото з колекції Ігоря Роп'яника) 

В 1993 р. будинок розібрали як аварійний. Так з обличчя міста зникла важлива пам’ятка його кінематографічної історії.

Олена БУЧИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: