четвер, 18 жовтня

Станиславівські оголошення: про неймовірні збіги обставин у старому місті

Недарма кажуть, що життя – річ непередбачувана. Адже часом трапляються такі збіги обставин, які неможливо вигадати навмисне. Подібні випадки траплялися і в історії нашого міста.
В 1889 р. весілля жителя Станиславова закінчилося трагічно. В 1889 р. весілля жителя Станиславова закінчилося трагічно.

На початку ХХ ст. більшість чоловіків носила вуса. Ця мода була настільки поширеною, що безвусий чоловік якось “випадав” з загальної картини й привертав до себе увагу.

В серпні 1901 р. до Станиславова вирушив 14 полк драгунів, який мав тут розміститися. І всі в цьому полку – від полковника до звичайного рядового – були безвусими! Такий незвичайний збіг викликав справжню сенсацію не лише в Станиславові, а й у Кракові, через який проходив незвичайний полк. Лише згодом з’ясувалося, що відсутність вусів була традицією цього полку. Він був заснований ще в 1725 р., а у 1757 р. відбулася знаменита Колінська битва. Вона стала однією з найважливіших у Семирічній війні, яка вибухнула через переділ колоній. Після цієї битви до полку прийшло багато нових солдатів, настільки молодих, що в них ще й вусів не було. Саме вони склали основу полку, тож на пам’ять про них і виникла така традиція.

Драгуни на вул. Голуховського (тепер вул. Чорновола).

В 1904 р. у Станиславові відкрили бурсу імені польського національного героя Тадеуша Костюшка. Вона розмістилася по вулиці Вінсента Поля, 8 (тепер початок вул. Курінного Чорноти). Тоді бурсою називали гуртожиток, де проживали немісцеві учні шкіл чи гімназій. В серпні 1905 р. до цієї бурси не прийняли хлопця, якого звали  … Тадеуш  Костюшко. Керівництво бурси було вражене таким збігом, але запідозрило, що хлопець мав підроблені документи. Тож він так і не потрапив до бурси імені свого тезки, хоч навчався добре й у поганій поведінці помічений не був.

Були в історії нашого краю й трагічні збіги обставин. Так, у  січні 1901 р. чоловік, який збирався вмирати, відправив на той світ свого сусіда. Сталося це в Старих Богородчанах під Станиславовом.

Місцевий селянин Михайло Мацусь почув себе дуже зле й запросив до своєї хати родину і сусідів, аби з ними попрощатися. Рідні та близькі зійшлися й обступили хворого, який лежав на постелі. Стояли довго, але потенційний покійник щось не дуже поспішав на той світ. Навпаки, йому раптом стало краще, тож він устав зі свого смертного одра і разом зі всією компанією затіяв гру в карти. В грі взяв участь і син Мацуся й програвся до нитки.  Це так сильно розсердило “покійника”, що він жваво побіг у сіни, схопив сокиру й вдарив нею в шию сусіда, який грав у карти з його сином. Удар виявився таким сильним, що сусід помер на місці. Коли Мацуся арештували, він був цілком спокійним і стверджував, що напав на сусіда, бо він його сина обібрав до останнього крейцера. Лікарі констатували, що надто жвавий ”покійник” був ще й трохи несповна розуму. Поки велося подальше слідство він і справді помер у тюремній камері, так і не понісши кари за свій вчинок.

В червні 1886 р. стався дивовижний випадок, який викликав у місті численні плітки про втручання якихось надприродних сил. Пан П.М., працівник однієї з міських страхових агенцій, довший час хворів, але вже наче почувався краще. Його дружина була вагітною, і її вагітність уже добігала до свого логічного завершення. Нарешті щасливому батькові повідомили про те, що його дружина народила. Він устав і пройшов до сусідньої кімнати, щоб побачити дружину й новонароджене маля. Певний час усі втішалися поповненням у сім’ї, а потім батько повернувся до своєї кімнати, ліг у ліжко і …помер. Буквально протягом години в одній і тій же сім’ї сталися смерть і народження. Про цю сенсацію повідомила навіть газета ”Кур’єр Львівський” від 8 червня 1886 р.

Оголошення про смерть і народження.

В листопаді 1888 р. в Станиславові відбувся “подвійний шлюб”.  Святкувала золоте весілля одна місцева пара – Вінцентій і Анна Седлецькі. І одночасно уклали шлюб донька подружжя Целіна та її обранець Ян Урбанський, асистент пошти і телеграфу в Станиславові. Це подвійне святкування привабило до себе велику увагу, а на обидві пари молодят щедро сипалися добрі побажання.

Трагічне завершення мав шлюб ще одного мешканця Станиславова в 1889 р. Місцевий ветеринар Кароль Мецензеф одружився зі своєю коханою дівчиною, уродженкою Боснії. Весілля відбулося на батьківщині молодої, в маленькому боснійському містечку Тузла. А через кілька годин після шлюбної церемонії наречений помер. Тож його батьки, які прибули на шлюб сина, мусили одразу ж брати участь у його похороні.

В 1897 р. місцева преса повідомляла про ще один збіг обставин, який газетярі жартома          називали справжньою містикою. Всі ремонтні роботи на вулицях Станиславова чомусь починалися саме тоді, коли наставали холоди. ”Станиславів гарнішає, стають красивішими його вулиці, площі і парки, – писала газета “Християнський союз”. – І навіть Господь Бог ласкавий до міста, бо не дає снігу заважати роботам, які у нас традиційно проводять пізньої осені. Але вони все одно тягнуться без кінця. Пару тижнів на площу Ринок узагалі не можна було зайти, бо від вул. Трибунальської до площі Міцкевича будували канал, а з Галицької до Карпінського клали бруківку”. Дуже нагадує нинішню ситуацію, чи не так? Мабуть, це якась містична комунальна традиція.

Олена БУЧИК

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

КОМЕНТУВАТИ