fbpx

Станиславівські оголошення: шкіряні магнати старого міста

Наша історія 19:22, 21.01, 2019

Одним з найбагатших людей Станиславова був промисловець Якуб Маргошес (1873-1939), власник фабрики з обробки шкіри, яка розкинулися на величезній території по сучасній вул. Ленкавського. Підприємство починало свою роботу з 20 працівників, а в 1939 р. тут уже працювало близько 300 осіб.

В 1938 р. місцевий журналіст Адольф Грушовський відвідав фабрику Маргошеса, де син фабриканта провів для нього екскурсію. Всього у шкіряного магната було п’ятеро дітей – донька і четверо синів. Зі слів молодого Маргошеса журналіст називає дату заснування фабрики –1911 р. Цікаво, що краєзнавець М. Головатий подавав іншу дату відкриття підприємства –1888 р. Важко сказати, чим пояснюється така розбіжність. Можливо, родина Маргошесів у 1911 р. викупила підприємство іншого власника, яке було засноване в 1888 р.

Станиславівські оголошення: шкіряні магнати старого міста 1

Якуб Маргошес.

"На цей час фабрика обробляє 7-8 тис. кг. шкіри, – писав Грушовський. Зараз тут працює майже 200 осіб, а згідно зі статистикою, погодинна оплата робітників найбільша у всьому воєводстві. Молодий Маргошес чується цілком упевнено в ролі провідника. Ми заходимо до складу необроблених шкір. Тут панує важка атмосфера, насичена запахами крові й солі, яку використовують для консервації шкір.

Станиславівські оголошення: шкіряні магнати старого міста 2

Фабрика Маргошеса з обробки шкіри.

Звідси шкіра надходить до головного фабричного будинку. Це триповерхова будівля з двома сходовими клітками довжиною більше ста метрів, але вона не пригнічує своїми величезними розмірами так, як склад. На першому поверсі шкіри проходять через ряд процесів, пов’язаних з очищенням і дубленням. Їх вимочують у воді, щоб усунути сліди крові, бруду і засобів для консервування. Оброблення вапняними розчинами сприяє відділенню волосків, а їх остаточне усунення відбувається за допомогою машин. Дублення – це основний процес обробки шкіри, і молодий Маргошес говорить про нього неохоче. Таємниці гарбарської майстерності, зібрані трьома чи навіть більше поколіннями майстрів, передавалися від батька до сина, тож мій провідник воліє тримати їх при собі. Сам він закінчив школу для гарбарів у Фрайбурзі, але щодо теоретичних знань висловлюється скептично. Процес дублення може не вдатися, навіть якщо метод підібрано ідеально. Даються взнаки помилки на початкових стадіях обробки шкіри чи відхилення температури, і все це відбивається на якості готового продукту.

Після дублення шкіру відтискають від зайвої вологи і сушать, для чого її доставляють на другий поверх. Тут сильно пахне ацетоном і вже дубленими шкірами. Це найприємніший зал, бо він найчистіший. На першому поверсі ми бачили дуже точні машини – для розрізання шкіри, але тут механізми видаються цікавішими. Робота машин для вирівнювання шкіри схожа на станки для гоління. Вони роблять шкіру гладенькою і рівномірною. Далі йдуть механізми, які надають блиску вже пофарбованій шкірі. В одному кутку зали чути постійне сичання. Там робітники фарбують шкіру за допомогою пістолетів з фарбою. Машина, яку змонтували тут на фабриці, пересуває шкіру, а робітники подають фарбу щоразу в іншому напрямку, щоб уникнути нерівномірності забарвлення. Є там і машина, яка надає шкірі різних природних візерунків – імітацію крокодилячої, зміїної шкіри чи шкіри ящірки.  В іншому куті відбувається сортування шкір під пильним оком іншого сина Маргошеса, а потім ті шкіри вирушають на склад, звідки їх відправлять до клієнтів у різних кінцях світу".

В давній пресі ми знаходимо підтвердження, що продукція фабрики Маргошесів була популярною далеко за межами міжвоєнної Польщі. В травні 1939 р. відбулася велика промислова виставка в Тель-Авіві, де свою продукцію представили 20 польських фірм. В цьому заході взяла участь і фірма Маргошеса, отримавши срібну медаль.

Проте у роботі цієї фабрики траплялися й прикрі проблеми. В жовтні 1934 р. до її складу проникли злодії і вкрали кілька шкір на суму близько 5 тис. злотих. Поліції вдалося встановити особи нападників – ними виявилися відомі у місті злодії Іґнацій Тресньовський і Йосип Семенов, якого в той же вечір вдалося затримати.

В 1938 р. перед судом постав Фебус Маргошес – один із синів фабриканта. Львівська газета "Хвиля" від 24 листопада 1938 р. повідомила, що його звинуватили в тому, що він привіз із закордону сім бочок гарбарського жиру і заплатив значно менше мито, ніж належало. Його спочатку присудили до виплати 10 тис. злотих штрафу, але адвокатові вдалося скасувати вирок.

18 серпня 1939 р. Якуб Маргошес помер після важкої хвороби у віці 66 років. В некрологах, розміщених у пресі, підкреслювався величезний вклад померлого у розвиток місцевої промисловості. Він був ще й співвласником фірми "Гайдінґер і спілка", яка виготовляла реактиви для гарбарської промисловості. Траурна процесія вирушила з будинку по вул. Баторія, 3, яким володіла родина Маргошесів (тепер вул. Короля Данила). Незадовго до своєї смерті фабрикант побудував ще один будинок – тепер це вул. Шевченка, 79.

Станиславівські оголошення: шкіряні магнати старого міста 3

Некролог Маргошеса в місцевій єврейській газеті "Тиждень".

Після смерті засновника фірма продовжувала працювати, а в 1949 р. підприємство перетворили на шкірно-взуттєвий завод. У 50-60-х рр. минулого століття фабрику розбудували, спорудили нові корпуси. Пізніше в деяких з цих будівель запрацювали промислові потужності приватної фірми "Плай".

Олена БУЧИК

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: