fbpx

Станиславівські оголошення: "типографський король" старого міста

Наша історія 16:11, 01.06, 2016

Жорстока конкурентна боротьба, “подовжений” робочий день і затримка виплат заплати – це ознаки не лише теперішніх важких часів. Принаймні про це свідчить історія друкарні Яна Данкевича.

Ян Данкевич був справжнім "типографським королем" Станиславова, і щоб утримати монополію, не шкодував ні себе, ні свого персоналу. Проте врешті-решт програв конкурентну боротьбу… власному зятеві. А починалося все так.

В 1834 р. до Станиславова приїхав Ян Павло Піллер, який мав у Самборі свою друкарню. Підприємство не давало бажаних доходів, тому власник вирішив перенести його до іншого міста. Міська влада всіляко сприяла Піллеру, і вже наступного 1835 р. в Станиславові запрацювало його підприємство. Перші типографські шрифти друкарні Піллера були виготовлені з дерева, а видавничу діяльність він розпочав з календарів. В друкарні виходила також міська газета "Дзєннік Станиславівській". Піллер пропрацював у Станиславові аж до своєї смерті у 1867 р.

Вже наступного року до Станиславова зі Львова прибув українець Ян Данкевич, який був фаховим друкарем. Він викупив підприємство Піллера у його спадкоємців і продовжив вести видавничий бізнес. З приходом Данкевича у розвитку друкарні настав новий етап – він придбав якісне устаткування і значно розширив видавничий асортимент. В друкарні Данкевича видавався "Кур’єр Станиславівський" та інші часописи. Крім того, власник започаткував додатковий бізнес – виготовлення візиток і паперових пакетів для солодощів, ліків та інших товарів.

Історія Станиславів друкарняЯк бачимо з оголошення в газеті "Хроніка Станиславівська" від 27 вересня 1885 р., друкарня Данкевича приймала замовлення на всі види типографських робіт будь-якого об’єму і всіма мовами. Реклама запевняє, що друкарня володіла "швидкісними друкарськими пресами найкращих систем", великим вибором польських, українських та німецьких шрифтів найновішого дизайну, а також колективом, здатним виконати всі роботи в найкоротший час і за помірними цінами. На складі друкарні були готові бланки для різних офіційних установ.

В жовтні 1885 р. друкарня відсвяткувала 50-річний ювілей свого існування. З нагоди свята Данкевич придбав нову техніку й цілий набір типографських шрифтів. В листопаді того ж року підприємство розмістилось у приміщенні по вул. Казимирівській, 6 (нині вул. Мазепи).

історія Станиславів друкарняДовший час Ян Данкевич був справжньою "акулою" друкарського бізнесу і конкурентів у нього практично не було. 28 червня 1885 р. інший підприємець, Броніслав Ласковський, отримав концесію на друкарню й спробував кинути виклик типографському магнату, але вже невдовзі опинився на межі банкрутства. Щоправда, Ласковський не був фаховим друкарем – починав свою кар’єру домашнім учителем, а згодом володів підприємством, що виготовляло коробки, і малою літографією.

Як свідчать газетні повідомлення, працівникам друкарні Данкевича жилося нелегко. В травні 1893 р. обурені робітники влаштували справжній бунт і категорично відмовилися продовжувати роботу. Вони вимагали підвищення платні та її вчасної виплати, а також запровадження десятигодинного робочого дня. Можливо, сучасним "трудоголікам" буде цікаво дізнатися, що в кінці 19 ст. робочий день у більшості галицьких підприємств тривав 11-12 годин.

Проте доля розпорядилася так, що Данкевич сам "виростив" собі основного конкурента. В 1880 р. він найняв на роботу молодого робітника Станіслава Хованця, а у 1883 р. амбітний юнак уже став керівником друкарні. Згодом він попросив руки Сабіни – доньки Данкевича. Тесть допоміг Хованцю відкрити власне підприємство, яке поступово майже витіснило його з ринку. Через деякий час більшість клієнтів Данкевича перейшла до Хованця, навіть міська газета "Кур’єр Станиславівський" почала друкуватись у нього.

В 1910 р. сталося неймовірне – в серпні Станіслав Хованець у віці 48 років раптово помирає, а в листопаді не стало і Яна Данкевича. Старий друкар дожив до 67 років. Отже, в боротьбі з власним зятем Данкевич таки залишив останнє слово за собою, переживши його майже на три місяці. Осиротілу сімейну справу продовжили сини Станіслава Хованця, які стали одними з найбагатших людей міста.

 

Олена БУЧИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: