fbpx

Станиславівські оголошення: весільні скандали старого міста

Наша історія 09:24, 08.10, 2017

Кожна молода пара мріє про романтичне і казкове весілля, та, на жаль, реальність не завжди виправдовує ці сподівання. Про це свідчать весільні скандали й трафунки, які ввійшли в історію нашого краю.

В 1853 р. в станиславівському 58 полку піхоти служив рядовий Герш Кок родом з Тисмениці. Тоді солдатів за різні порушення нерідко били киями. Але пана Кока було покарано за незвичну провинність, а саме за те, що він… одружився.

Солдат узяв у командування відпустку з метою врегулювання сімейних стосунків. У Тисмениці він убрався в парадний мундир – білий з чорними вилогами – і взяв шлюб з дівчиною, яку давно кохав. В ті часи військовим узяти шлюб було не так просто. Потрібно було отримати дозвіл у командування, представити докази того, що наречений міг утримувати сім’ю. Крім того, належало подати докладну інформацію про майбутню дружину – вона мусила мати бездоганну репутацію, що підтверджувалось листом від священика, а також певний рівень освіти.

Невідомо, чому пан Кок не дотримався цієї процедури, але в результаті його шлюб визнали недійсним, а сам новоспечений чоловік потрапив під військовий суд. Вироком від 28 січня 1853 р. його було присуджено до кари – чотириста київ. Ось таке неромантичне завершення мало весілля бравого вояки.

Весільна пара в церкві. Поч. ХХ ст.

Весільна пара в церкві. Поч. ХХ ст.

В січні 1901 р. святкували весілля в будинку одного мешканця села Княгинина. Аж тут на гостину завітав непрошений гість – кельнер Юліус Ґлаубах. Ні, господарі не виставили його за двері, але поставились досить прохолодно. Гонорового кельнера образив такий прийом, і він вирішив помститися. Покидаючи будинок, він украв в одного з гостей дороге зимове пальто і 8 корон 50 галерів готівкою. Зі своєю здобиччю непрошений гість зник у невідомому напрямку.

В листопаді 1906 р. в невеличкому селі під Богородчанами грали гучне весілля – виходила заміж найстарша донька одного з господарів. У хаті рікою лилася горілка, лунали сміх і музика, а у дворі розігралася трагедія. Двоє місцевих молодиків, Яків та Михайло Андрусишини, зчинили бійку з односельчанином Іваном Хохолем і били його кілками аж доти, доки він не випустив дух. Після чого спокійненько пішли у хату і … приєдналися до танців. Лише пізніше весільні гості дізналися, що під час їхньої забави у дворі лежала мертва людина. Під час суду оскаржені виправдовувалися, що були сильно п’яні й не мали наміру вбивати, а лише випадково так сильно побили односельця, що це призвело до його смерті. Суд присудив Якова Андрусишина до чотирьох років в’язниці, а Івана – до двох, що, мабуть, було надто м’яким покаранням.

Повідомлення про криваве весілля.В листопаді 1908 р. в Братківцях сталася трагедія, яку місцева преса назвала "кривавим весіллям". Як бачимо з судового повідомлення, надрукованого в газеті "Кур’єр станиславівський" від 3 липня 1909 р., перед станиславівським судом постали шістнадцять парубків у віці від 19 до 32 років, яких звинуватили в дебоші, вчиненому на весіллі місцевої жительки Олени Возняк. Близько трьох годин молодики били весільних гостей камінням і кілками, було багато поранених. Приводом для кривавої розправи стали політичні "розборки", адже серед гостей було багато москвофілів. Так називали представників суспільно-політичної течії, які проповідували єдність українського та російського народів. Тринадцять обвинувачених були засуджені до тюремного ув’язнення, трьох було звільнено від покарання.

В серпні 1910 р. власник цигаркової крамнички по вул. Газовій (нині вул. Дністровська) віддавав заміж доньку. Наречений – 24-річний торговий агент зі Львова Адольф Вайншток. Зібралися гості, й молода пара вже приготувалася до шлюбного обряду. Аж раптом двері відчинилися і до покою ввійшло двоє поліцейських. Зі Львова прийшла телеграма, що пан Вайншток розшукується за шахрайство, тож поліцейські прибули, щоб арештувати підозрюваного. В святково прикрашеній вітальні запанувала німа сцена. Першими оговталися батьки нареченої, які рішуче запротестували проти того, щоб поліцейські втручалися у життя їхньої доньки. Спочатку нехай закінчиться шлюбна церемонія, а далі робіть, як знаєте – зажадали вони. Проте наречена рішуче відмовилася продовжувати весільну церемонію, тож Вайншток вирушив до в’язниці просто з-під вінця, але неодруженим.

Наречена. Кінець ХІХ ст.

Наречена. Кінець ХІХ ст.

Як бачимо, в історії нашого краю траплялися справді серйозні весільні інциденти – крадіжки, бійки й навіть убивства. Тож, мабуть, не варто надто перейматися, якщо ваше весілля затьмарять невдалі фото чи інші дрібні неприємності. 

Олена Бучик

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: