fbpx

Станиславівські оголошення: як мешканці міста сто років тому дітей виховували

Наша історія 19:12, 12.05, 2016

В сучасному суспільстві панує справжній "культ дитини". Більшість батьків обертається навколо малюка, як планети навколо сонечка. А от сто років тому погляди на виховання були дещо іншими.

На початку ХХ ст. народжуваність значно переважала сучасну. Так, у 1903 р. в Станиславові народилося 6058 дітей. Для порівняння: в 2015 р. в Івано-Франківську народилося 2575 немовлят. Хоча в давні часи дуже високою була й дитяча смертність: в 1903 р. померло аж 2090 малюків у віці до п’яти років. У багатих родинах мати проводила з дітьми небагато часу, доручивши їх нянькам, а сама зосереджувалась на виконанні своїх світських обов’язків. В давній пресі не рідкістю були оголошення про убогих дітей чи сиріт, яких намагалися прилаштувати "в добрі руки", неначе безпритульних тварин. Як бачимо, газета "Кур’єр Станиславівський" від 7 травня 1911 р. намагалася знайти нову сім’ю для тримісячної сирітки, яку віддавали "на власність". Докладнішу інформацію про дитину можна було отримати в редакції газети.

Станиславівські оголошення: як мешканці міста сто років тому дітей виховували 1

В Станиславові діяло Товариство народної освіти, а при ньому Науковий гурток, який організовував різноманітні пізнавальні дискусії та лекції. Найчастіше члени гуртка збирались у кам’яниці Залічкового банку (нині вул. Низова, 2). В грудні 1900 р. за ініціативою гуртка відбулася лекція, присвячена духовній зрілості молоді. Цей виклад дає нам певне уявлення про тодішні методи виховання. Лектор пан Якимовський поділяв молодь на ту, що розвивалася нормально, і "зіпсуту". Основними рисами "зіпсутої" молоді були самовільність у вчинках, брак моральності, критичність, надмірна матеріалістичність, егоїзм і неповага до старших. Молодь ставала "зіпсутою" через помилки у домашньому й шкільному вихованні.

Станиславів старий

Будівля Залічкового банку (двоповерхова зліва).

Найважливішими помилками домашнього виховання, на думку лектора, були брак уваги до дитини чи, навпаки, прагнення задовольнити всі її примхи, відвідування дітьми театральних вистав і дитячих балів, передчасне навчання танців і погане товариство. Найголовнішою помилкою шкільного виховання було "намагання вкласти у ще нерозвинутий дитячий мозок занадто багато наукового матеріалу". Лектор наголошував на необхідності суворого батьківського контролю за поведінкою дитини. На думку місцевої преси, ця лекція була надзвичайно корисною для батьків.

Разом зі строгими методами виховання в Станиславові існувала серйозна проблема експлуатації дитячої робочої сили. В серпні 1904 р. промисловий інспекторат провів перевірку умов праці робітників у місцевих підприємствах і повідомив у своєму звіті, що ця проблема в Станиславівському окрузі зустрічається частіше, ніж в інших. "Досить часто зустрічаються малі діти при фабричній роботі. Особливо на виробництві сірників несумлінні підприємці часто використовують працю дітей, хоч саме в цій галузі промисловості отруйний вплив фосфору на молодий організм є особливо згубним. Але важко впіймати підприємців "на гарячому", тому що дітвора, яку, очевидно, відповідним чином навчив роботодавець, при появі промислового урядника відразу ж розбігається, і неможливо провести розслідування. Влада повинна знайти спосіб викриття цих зловживань і покласти край нелюдській жадобі фабриканта, який впрягає до небезпечної для здоров’я праці десятирічних дітей". Можливо, в звіті інспектора йдеться про фабрику сірників підприємця Якуба Роснера у Микитинцях під Станиславовом.

Проте не варто вважати, що наші предки не любили дітей. Про чадолюбство мешканців тодішнього Станиславова свідчать хоча б численні повідомлення про допомогу сиротам та дітям з убогих родин. Так, у жовтні 1908 р. в Станиславові всім миром збирали кошти для здібного школяра-сироти, щоб він міг продовжити навчання. В місті діяло жіноче благодійне товариство, яке займалося потребами бездоглядних дітей. Воно збирало кошти на потреби сиріт, організовувало благодійні вечори і дитячі свята, надавало допомогу учням шкіл з бідних родин. Проте наші прадіди і прабабусі розуміли любов до дітей на свій лад. Вони вважали, що надмірна лояльність іде їм лише на шкоду, й виховували їх перш за все скромними, високоморальними і працьовитими. Як відомо, сучасні батьки намагаються розвинути в дітях насамперед лідерські якості, прагнення до успіху і позитивне мислення. Що ж, часи міняються – а з ними змінюються й підходи до виховання.

Олена БУЧИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: