fbpx

Станиславівські оголошення: як мешканців міста "телефонні ангели" обслуговували

Наша історія 13:25, 02.12, 2015

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам оголошення в тогочасній місцевій пресі.

Більшість з нас усе рідше користується стаціонарними телефонами, адже завжди під рукою мобільний. А от сто років тому звичайний домашній телефон сприймався як "останнє слово" технічного прогресу. Телефонна станція в нашому місті з’явилася в червні 1894 р. і спочатку мала лише 12 абонентів. Перші п'ятнадцять років свого існування вона знаходилась у кам’яниці за сучасною адресою вул. Бачинського, 4. Ця кам’яниця була збудована десь між 1874 і 1880 роками.

Станиславівські оголошення: як мешканців міста "телефонні ангели" обслуговували 1

      Будівля першої телефонної станції (нині вулиця Бачинського, 4)

Як бачимо з оголошення, в листопаді 1909 р. в Станиславові, де проживало близько 30 тисяч чоловік, було всього 156 телефонних абонентів. При цьому більше тридцяти осіб стояли в черзі, але так і не могли дочекатися підключення телефону. В червні того ж року міська рада ухвалила рішення про прокладання телефонних кабелів на кількох центральних вулицях, але їх виявилося недостатньо, і з весни наступного року планувалося продовжити ці роботи. То була справа непроста, адже прокладення кожного нового кабелю потрібно було затверджувати в міністерстві й чекати дозволу кілька місяців, інколи аж до року. Взагалі, 1909 р. був важливим для телефонізації міста. Саме тоді остаточно завершили роботи з налагодження міжміського телефонного зв’язку між Станиславовом, Коломиєю та Чернівцями. В 1912 р. в місті вже було 370 телефонних абонентів, а перед Першою світовою війною – 457.

Станиславівські оголошення: як мешканців міста "телефонні ангели" обслуговували 3

                               Фрагмент міської телефонної книги, 1910 р. 

Робота тодішнього телефонного зв’язку була, м’яко кажучи, недосконалою. Співрозмовника було дуже погано чути, зв'язок часто переривався. Кореспондент "Кур’єра Станиславівського" в 1911 р. порівнював місцевий телефонний зв'язок з важкохворою людиною. "Голова, тобто центральна телефонна станція, – непритомна. Думки, тобто дроти, сплутані, руки-ноги, тобто периферія, – без руху. Мова невиразна, переривається, неможливо зрозуміти бодай одне речення, лише нерозбірливе белькотання. Стан просто розпачливий!"

Станиславівські оголошення: як мешканців міста "телефонні ангели" обслуговували 5Тодішні телефонні апарати суттєво відрізнялися від сучасних. Мікрофон знаходився на столі перед користувачем, або ж його потрібно було тримати в руці, а слухавку окремо прикладати до вуха. Як бачимо, пані на фото в одній руці тримає слухавку, а в другій мікрофон. Спочатку додзвонювалися до телефонної станції, а вже тоді телефоніст з’єднував з потрібним абонентом. Апарати з номеронабирачами в нашому місті з’явилися лише в червні 1939 р.

З телефоністами в тодішніх мешканців Станиславова була пов’язана цікава прикмета. Вважалося, що краще натрапити на телефоніста-жінку, а не на чоловіка. До телефоністок тоді пестливо зверталися "панночко", "ласкава пані", їх жартома називали "телефонними ангелами" чи "алло-панянками". Побутувала думка, що майже всі вони дуже привабливі. А от якщо виклик прийняв чоловік-телефоніст, чекай неприємностей: замість потрібного абонента з’єднає з пральнею чи акушеркою, ще й скаже якусь грубість. Крім того, якщо клієнт їм чимось не сподобався, станиславівські телефоністи вміли з’єднати так, що абонент не чув сигналу, хоч виклик ішов. Тож, відповідно, додзвонитися до потрібної людини було неможливо.

Сатирично висміюючи недолугий телефонний зв'язок, місцеві фейлетоністи навіть вигадали "телефонного покровителя" – святого Бедерника. Такого святого не було в жодній релігії світу, але саме йому рекомендували молитися, якщо телефон працює погано. Пропонувалося також якнайшвидше канонізувати начальника поштового й телефонного управління, бо, може, до нього молитви дійдуть швидше.

Сучасний телефонний зв'язок значно досконаліший, але проблеми з ним інколи все ж трапляються. Добре, що хоч молитися "телефонному святому" немає потреби – достатньо звернутися до відповідної служби.

Олена Бучик

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: