fbpx

Станиславівські оголошення: як студенти й академіки фіґлі показували

Наша історія 20:43, 25.01, 2017

На початку ХХ ст. гімназистів називали студентами, а слухачів університетів – академіками. Ці групи молоді були дуже активними, охоче брали участь у різноманітних мітингах і демонстраціях, а ще обожнювали всілякі дотепні витівки й авантюри чи, як тоді казали, фіґлі. Деякі з цих витівок веселили, але були й такі, що закінчувались погано.

В січні 1905 р. станиславівські гімназисти влаштували маніфестацію на підтримку… Японії. 2 січня 1905 р. у ході японсько-російської війни капітулював російський гарнізон Порт-Артур, що викликало велику радість у багатьох ненависників Росії у Станиславові. Гімназійна молодь вийшла на Вали з транспарантами "Банзай Японія!" та "Геть царат!" і урочисто пройшлася вулицями міста. Біля пам’ятника Міцкевичу студенти, до яких приєдналися численні перехожі, влаштували невеликий мітинг. Під час цього мітингу мовці розповідали про значення японсько-російської війни, кричали "Банзай!" та лозунги на підтримку цієї країни.

Кур'єр СтаниславівськийА от наступна витівка молоді була не такою позитивною. В жовтні 1907 р. українські гімназисти вчиняли напади на бурсу Святого Миколая (нині вул. Чорновола, 9). Бурсою в ті часи називали гуртожиток, де проживали й харчувалися студенти з навколишніх сіл. Як бачимо з повідомлення в "Кур’єрі станиславівському" від 13 жовтня 1907 р., українські студенти не схвалювали керівництво бурси, яке належало до староруської партії, що підтримувала все російське. В знак протесту нападники регулярно вибивали вікна в будинку. Вихованці бурси влаштували нічне чергування, чергових змінювали щогодини. І нарешті бурсакам таки вдалося зустрітися віч-на-віч з нападниками. Вони побачили групу молодих людей, які влізли на паркан і кидали в будівлю бурси каміння. Чергові підняли тривогу, а нападники втекли на роверах.

Краєзнавець Іван Бондарев описує ще одну цікаву акцію студентської молоді Станиславова. Якщо місцевий політик не виправдовував сподівань, то на нього чекав "гусак". Група молодих людей вишиковувалась за політиком і один за одним, "гусаком", ходила вслід за ним. Ішов політик вулицею, а за ним тягнувся величезний "хвіст". Піднімав він капелюха, вітаючи знайомого, а "хвіст" у точності повторював усі його дії. Перехожих така акція протесту дуже веселила, а от опальному політику було не до сміху.

Бурса Станиславів

Бурса Св. Миколая (двоповерхова справа)

В тодішньому Станиславові не було університетів, тож місцевій молоді доводилось продовжувати освіту в інших містах, переважно у Львові. Мешканці Станиславова, які навчалися в університетах інших міст, приїздили додому на канікули і влаштовували "академічні вечори" з танцями та іншими розвагами. На такі вечори запрошували друзів і слухачів того ж університету чи факультету. Так, у січні 1910 р. урочистий вечір влаштували станиславівські "академіки", які вивчали право у Львівському університеті. Свято відбулося в залі міського казино (нині вул. Незалежності, 12) і мало великий успіх.

У Львові навчалося немало молодих людей зі Станиславова, і їхнє університетське життя було дуже веселим, хоч і непростим. Достатньо згадати кілька "фірмових" жартів львівської молоді, наприклад, з перевішуванням табличок. В 1890 р. група львівських "академіків" натрапила на табличку "Під загрозою кари вхід заборонено!", що висіла при вході на чиюсь приватну територію. Вони зняли табличку і повісили її біля входу в університет. Наступного ранку слухачі університету прийшли на лекції, а біля входу висить табличка з грізним написом. Щоб не наражатися на кару, слухняні молоді люди того дня не пішли на лекції, а вирушили до кнайп і кав’ярень.

Ще львівські "академіки" економили на будильниках. В 1888 р. мешканці одного з гуртожитків скинулися й купили будильник одному зі своїх товаришів, який мусив прокинутися вчасно і збудити всіх решта голосним виграванням на трубі. Його товариші таким самим дудінням у трубу підтверджували, що вже прокинулися. Цей милий звичай приводив у відчай мешканців сусідніх будинків, бо вставали "академіки" рано. У колі університетської молоді були також поширені дуелі, які називалися "мензурами". Інколи вони закінчувалися серйозними травмами, наприклад, у 1897 р. львівський "академік" Геллер втратив у такому поєдинку око. Але ті, хто вцілів у дуелях, мабуть, мали що згадати на старість.

Нинішнім молодим іванофранківцям бажаємо, щоб їхнє студентське життя також було веселим і насиченим, але безпечнішим 🙂 

Гімназисти Станіслава

Гімназисти, початок ХХ ст.

Олена Бучик

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: