КУРС писав, що в Івано-Франківську працюють над цікавим фотопроектом.
Четверта частина фотопроекту Йордани Дранчук має назву "Судний день", оскільки зйомки проводилися у франківському Будинку правосуддя. Він є пам'яткою архітектури.
Читайте також: Йордана Дранчук створила неймовірний фотопроект про центральний корпус медичного університету
"Це продовження мистецького проекту, метою якого є не лише показати красу людського тіла в балеті в поєданні з музикою на фоні архітектурних пам'яток, а й привернути увагу до стану і потреб останніх.
Світлини попросились бути чорно-білими і справжніми – саме такими, які якнайточніше передають атмосферу та архітекрутні особливості цієї величної будівлі", – прокоментувала світлини авторка.
Кожну з частин фотозйомки в історичних будівлях міста Йордана Дранчук супроводжує історією пам'ятки.
Історія теперішнього Будинку правосуддя у Франківську: Друга дирекція залізниць (вул. Грюнвальдська, 11)
Близько 20 років дирекція залізниць не мала свого власного приміщення і орендувала у міста кам'яницю, розміщену на одній з головних вулиць – Галицькій, 2 (будівлі сучасного національного медичного університету). Восени 1911-го року в одній із прес з'являється повідомлення про початок будівництва з 1912 року на вул. Грюнвальдській, 11 офісу з великим житловим будинком поруч.
Будівництво було розпочате після викупу землі у ченців-єзуітів за проектом, що розробив інженер Річард Трост із архітектурної служби міністерства залізниць Австро-Угорської імперії. Коштів для будівництва споруди не жаліли (кошторис нової дирекції становив півтора мільйона корон), і тривало воно тривало не цілих 2 роки.
Сам чотириповерховий дім був споруджений у стилі неокласицизму палацового типу. Споруда мала вигляд чотирикутника з просторим внутрішнім подвір'ям.
Уже 1 травня 1914-го р. відбувається переїзд дирекції залізниць до нової цегляної споруди.
Перша світова війна, яка розпочалась через кілька місяців, призводить до розпаду могутньої Австро-Угорської імперії на окремі країни, однією з яких стає ЗУНР. Спочатку столицею ЗУНР є Львів, але напад Польщі призводить до окупації міста польськими військами, тому було вирішено перенести столицю до порівняно маленького з іншими містами повітового міста Станіславова строком на п'ять місяців, але це зробило великий вклад для міста, адже воно стає культурним і політичним центром ЗУНР.
У колишній дирекції залізниць розмістився Державний секретаріат – Кабмін республіки.
Один із повітових комісарів Юліан Чайківський згадував: "На другий день я пішов до Державного секретаріату. Він містився у величавім будинку дирекції залізниць. Кращого будинку на поміщення верховної державної влади й не треба…"
Після того як Польща перемагає, до своєї ліквідації 1934 року залізничне начальство повертається у своє приміщення, а у будівлі розміщується уряд Станіславського воєводства. У будинку розміщуються після 1994 року суди, прокуратура, управління юстиції. З часом будівля починає називатися Палац правосуддя з написом "Без гніву та упередження".
До наших днів будинок майже не змінив свого вигляду. Збереглось і внутрішнє оздоблення – старовинна метласька плитка на підлозі, ліпнина на стінах, внутрішні кабінетні двері з лиштвою та неймовірної краси вітражі на сходових клітках з штампом краківських майстрів. До речі, унікальні вітражі, як і вхідні двері, потребують реставрації. Є також проблеми з дахом, на якому, як і сто років тому, червоніє глиняна черепиця – через прогнилі балки дах "просів", протікає і чекає на порятунок.