Цикл літніх християнських відпочинкових таборів, організованих Згромадженням Воплоченого Слова УГКЦ на Прикарпатті, завершився табором “Покликання чоловіка – бути Добрим Пастирем”.
Цей чоловічий табір став найбільш чисельним з-поміж 9-ох, які цьогоріч провело Згромадження – 76 чоловік на чолі з капеланами табору з Івано-Франківська отцями Софроном Зелінським, ВС та Йосафатом Бойком, ВС провели чотири дні християнстької науки в урочищі Драгобрат, повідомляє прес-служба архієпархії.
Кожен таборовий день розпочинався спільною фіззарядкою та ранковим купанням в озері. Відтак всі збиралися на ранкову молитву. Опісля – сніданок і гірські походи: одного дня на гору Близниця(1881 м.), а другого дня на дальні озера – Герешаска (1577 м.).
Дорогою на гору Близниця всі чоловіки молилися Хресну Дорогу, жертвуючи молитву і розважання за свої родини, дітей та онуків.
На завершення молитви на горі Жандарм чоловіки мали нагоду приступити до Святого Таїнства Сповіді, а відтак взяти участь у Святій Літургії, приступивши до Святого Причастя. Літургія була відслужена у підніжжі великого Хреста, приготованого, винесеного в часі Хресної Дороги і вмонтованого кілька років тому самими учасниками табору.
Темою табору стали слова з Євангелія про Доброго Пастиря, якими покликані бути кожен чоловік – як Пастир для своєї родини, для колективу, яким керує чи провадить, для держави, у якій має свої відповідальності.
Отець Йосафат у своїх розважанням закликав задуматися над цими двома словами «Добрий» і «Пастир» і сказав: «Кожен чоловік християнин має старатися бути добрим. А добрим може бути тільки та особа, що черпає силу у Бога. Бути «пастирем» означає брати на себе відповідальності, не боятися і не втікати від них, а дбати, щоб добре виконувати свої обов’язки перед ближніми – родиною і колективом, я якому працюємо чи служимо».
Отець Софрон взяв для розважання слова «вівці слухають Його (Пастиря) голосу» і роз’яснював цінність іспиту сумління і як важливо є слухати голос сумління, йти за сумлінням і ніколи не діяти проти сумління, бо сумління – це голос Пастиря.
Вечірні молитви, пісні біля ватри, шашличок та інші страви, приготовані самими чоловіками на вогні, спілкування на різні християнські чи загальнокультурні теми – все це також було в таборі.
Лікарі, викладачі і професори, підприємці і держслужбовці – учасники могли ділитися своїм досвідом служіння у родині, колективі на роботі чи державі.
Чоловічий табір на Свидовці цього разу зібрав учасників з Одеси, Києва, Вінниці, Львова, ну а більшість, звичайно, з Прикарпаття.
