Кривопільський перевал на Верховинщині для будівництва храму "Місце Шляху" буддисти обрали невипадково, пише Галицький кореспондент.
Після тривалих мандрів Карпатами у пошуках місця для храму буддисти якось проїжджали автівкою по лісовій дорозі у Кривопіллі і раптом на дорогу вийшов просто перед ними великий красивий олень. "Коли ми це побачили, ми відчули, що це знак", – розповідає монах Сергій Філоненко.
Тут, на важкодоступній ділянці на пагорбі, монахи придбали ділянку, на якій вже стояла стара дерев’яна гуцульська хата традиційного планування. Сама хата реставруванню не підлягала, тож довелося її розбирати. На тому ж фундаменті бригада майстрів зводить таку ж саму гуцульську хату, в якій мешкатимуть і молитимуться ченці. Щоправда, вона буде на півповерха вищою і накрита металочерепицею. Хата будується з дерева і без жодного цвяха.
Сергій Філоненко, який координує будівництво, розповідає, що тут працюють місцеві майстри, які дуже толерантно ставляться до буддистів. У роботі вони дуже сумлінні і чесні, завжди моляться перед споживанням їжі, але от, посміхається буддист, святкують ну дуже багато свят, через що чимало гарних днів для роботи просто випало. Але основна частина вже виконана, залишилося відносно небагато, закінчити будівництво планують до кінця року.
У храмі мешкатимуть та постійно молитимуться три-чотири монахи, практикуючи сухе голодування. Однак будь-хто з охочих завжди зможе зайти досередини навіть просто з цікавості. "Ми відкриті до світу", – зазначає Сергій Філоненко.
Планується, що "Місце Шляху" стане буддійським духовним центром молитов для всієї України та Європи.
Місцеве населення неоднозначно поставилося до появи в Кривопіллі буддистів. Дехто іронічно посміхається, коли бачить яскравий буддійський одяг, але загалом доброзичливо налаштований до гостей. Сергій Філоненко розповідає, що якось до них на полонині підійшла старша гуцулка і, нічого не розпитуючи, пригостила молоком, бринзою та хлібом, і на подяку казала, що ще принесе і нічого за це не просить. Місцеві буддистів уже впізнають і завжди вітаються. Хоча не всі такі привітні.
Бували випадки, коли люди реагували агресивно: мовляв, це наша, християнська, земля і що ви, чужі, тут робите? Навіть скарги писали в СБУ. Очевидно, сільські мешканці побоюються, що буддисти переманюватимуть у свою віру, однак, як зазначає з цього приводу Дзюнсей Терасава, "ми не бізнесмени, ми не місіонери, ми не пропагандисти. Ми просто хочемо тут молитися за Україну і сподіваємося встановити дружні відносини з людьми".
Сергій Філоненко також відзначає, що місія буддистів на Гуцульщині – молитися у своєму замкнутому колі, і як приклад наводить той факт, що за кілька років існування схожого осередку під Черкасами вдалося налагодити чудові стосунки з місцевими мешканцями, але при тому ніхто з них у буддисти не пішов.
Священик Іван Рибарук з Криворівні також відзначає, що буддисти дуже мирні і ненав'язливі. "Якщо ми так тішимось, що десь у Китаї є християни, то чого не потішитися, що у нас в Україні є буддисти? Релігійні питання – найбільш сокровенні, і на них легко паразитувати. Звісно, буддизм абсолютно чужий нашій культурі, однак до нього треба ставитися з повагою", – каже отець Іван.
Недавно місце майбутнього осередку відвідав Дзюнсей Терасава – натхненник будівництва храму на Гуцульщині. З учителем приїхали адепти з Індії, Британії, Непалу, Китаю, Японії і України. Серед них – 78-річна монахиня Кацу-Андзюсан. За останніх 30 років вона нікуди не виїжджала з Делі і порушила цю традицію тільки з нагоди приїзду на Гуцульщину.
Дзюнсей Терасава є відомим монахом та вчителем ордену Ніппондзан Мьоходзі в Україні, Росії та Центральній Азії. Логічним продовженням його багаторічного досвіду миротворчої практики в Індії, Європі, Китаї, колишньому Радянському Союзі стала його участь у щорічних сесіях Комісії ООН з прав людини у Женеві як представника Міжнародного бюро миру та одного з радників Міжрелігійної федерації всесвітнього миру. І ось уже майже 16 років, як Дзюнсей Терасава є персоною нон-ґрата в Росії через виступи проти війни у Чечні. А з огляду на його активні заклики проти війни в Україні та називання речей своїми іменами в ситуації з Кримом та Донбасом зміна статусу з "нон-ґрата" на "ґрата" в Росії ще довго не передбачатиметься.
Фото зі сторінки Сергія Філоненка у Facebook