Авторка книжки народилася в Луганську і прожила там 16 років, після чого на деякий час переїхала до Києва. У 2012 році Маргарита повернулася до Луганська й була свідком подій, які почали загострюватися навесні 2014 року. Через небезпеку влітку покинула місто, сподіваючись повернутися за кілька тижнів.
"Я взяла дуже мало речей. В мене була сумка, де було більше подарунків, ніж моїх речей – там були лише одні джинси, шорти, і все. Ми чекали, що Порошенко стане президентом і звільнить наше місто через два дні, але далі все ставало все гірше і гірше", – згадала письменниця.
За цей час побувала в Кривому Розі, Луцьку, селі Головно на Волині та оселилася в Києві. Усі ці події та знайомство із земляками надихнули на написання книжки "АТО. Історії зі Сходу на Захід".
"Було дуже багато вражень. Я розумію, що зараз ця тема дуже болісна і про це важко писати, але я не хотіла тримати все це в собі. Я написала, і мені стало легше, що я цим всім поділилася", – розповіла Маргарита.
Три герої цієї книги, вже маючи певні здобутки в житті, опинились на новому старті, тримаючи в руках лише невеликі рюкзаки. Молоді люди залишили місто, яке було для них уособленням упевненості та стабільності. Позаду – робота, налагоджене життя, власне житло й така обожнювана зона комфорту. Попереду – невідомість і Україна, якої вони ніколи по-справжньому не знали. Із собою вдалося взяти небагато: свої мрії, страхи, стереотипи, комплекси, віру й надію. Саме це й стало їхньою цеглою для фундаменту нового життя, їхньою зброєю для боротьби із випробуваннями. А ще − спорідненість із рідною землею, зі своїм народом, всю велич і благородство якого вони тільки почали пізнавати. Попри те, що герої ніколи не знали один одного, їх об'єднала ситуація, що склалася в Луганську.
Це перша видана книжка Маргарити Сурженко. Раніше вона писала романи "про наболіле", але вони поки що в світ не вийшли. Планує продовжити серію історій АТО, але цього разу написати про хороших людей з Луганська, які з невідомих причин обрали іншу "політичну" сторону.
"Ця книга про патріотичних людей, а там буде про людей з Луганська, які є чудовими. Це про знайомих, перевірених в біді і рідних, але тим не менше, в них інша позиція. Я їх дуже люблю і хотілось би якось донести до читачів, чому саме вони є хорошими людьми, хоч і з іншою позицією… Це не те, щоб їх виправдати, а й самій зрозуміти, чому так сталося, і пояснити читачу", – поділилася планами письменниця.
І все ж дівчина висловлює надію на швидке закінчення війни в Україні:
"Я маю надію, що мене надихне "бандерівський" Луганськ, вільна Україна і мир. Дуже хотілося б, щоб війни більше не було і надихали позитивні речі".