fbpx

"Ведмежатники" в борделі: що 100 років тому в Зосиній Волі станіславівські пани шукали

Наша історія 20:36, 04.12, 2016

У 1916 році газета "Kurjer Stanisławowski" писала про різні міські проблеми, оказії і трафунки. Про Зосину Волю згадувати було не комільфо, хіба у зв'язку з бандою "ведмежатників".

За сприяння львівського детектива Вайнштока в місті Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) затримали банду так званих "ведмежатників" – злодіїв, які розбивали сейфи з грішми та коштовностями, пише Богдан Скаврон на сайті "Збруч".

"Поліцейські урядові агенти Розенштраух і Мальчек за допомогою агента Вайнштока зі Львова виявили та арештували в середу вночі членів злодійської банди, які від певного часу розбивали вогнетривкі каси, а недавно в такий спосіб обікрали в Коломиї одного ювеліра, поцупивши у нього коштовності на 2 тисячі корон", – писала у числі за 2 грудня 1906 року місцева газета "Kurjer Stanisławowski".

 

1

У газетному повідомленні йдеться про двох затриманих – якогось Хартенштайна і слюсаря Зеленського, які після скоєного в Коломиї злочину переховувалися в одному з численних станиславівських будинків розпусти на вулиці Зосина Воля.

Під час обшуку в борделі, що належав такому собі Файвлу Герману, були виявлені предмети з коломийської крадіжки. 

"За подібні справи Герман уже був кілька разів караний тюремним ув’язненням", – зауважив з цього приводу "Kurjer Stanisławowski".

2

 

3

Теперішня вулиця Є. Коновальця – колишня Зосина Воля

Треба сказати, що на початку XX століття Зосина Воля була місцевим "кварталом червоних ліхтарів" і говорити про неї вважалося непристойним: навіть розпитуючи туди дорогу, можна було наштовхнутися на осудливі погляди.

Назву вулиці та велику кількість тутешніх борделів пояснювала легенда про повію Зосю, якій буцімто дали волю займатися своїм ремеслом лише на тій вулиці, де вона жила. Дійсно, представницям найдавнішої професії влада міста Станиславова у різний час намагалася заборонити з’являтися у середмісті, відвівши для них певні дільниці – у районі вулиць  Ламаної (тепер – Марка Вовчка), Рейтана (тепер – Тичини), Бельведерської та Зосиної Волі.

 

4Вулиця Бельведерська

 

5Поворот на Зосину Волю

Насправді цей район міста отримав свою назву ще на початку XVIII століття на честь Софії (Зосі) Потоцької – померлої в юному віці доньки власника міста Йосипа Потоцького та Вікторії Лещинської.

За життя панянка відзначалася добротою та милосердям, опікувалася сиротами й каліками, які оселялися переважно в цій місцевості. Виконуючи її волю, батько збудував тут притулки для бідних. Зважаючи на це, після встановлення в місті австрійської влади вулицю на якийсь час навіть перейменували на Каліцьку, але вже з другої половини XIX століття їй повернули стару назву.

Невдовзі квартал убогих, калік і жебраків доповнили своєю присутністю ще одні представниці соціального дна, якими заопікувалися тутешні сутенери.

Окрім нічної роботи в борделях, жінки легкої поведінки та їхні опікуни часто займалися ще й легальною трудовою діяльністю. Наприклад, сутенери працювали кравцями чи продавцями, а повії – пралями чи служницями. Дехто з власників борделів утримував також місця для гри в карти чи розважав клієнтів грою на катеринці. І, звичайно ж, часто такі люди підтримували контакти з кримінальним світом як перекупники краденого або як надавачі притулку злочинцям, чим і займався, скажімо, згаданий вище рецидивіст Файвл Герман.

КУРС писав, що маленький і провінційний Станиславів початку ХХ ст. міг похвалитися досить активним нічним життям, через що у пресі наше місто нерідко називали "веселим містечком".

Читайте: Станиславівські оголошення: нічне життя старого міста

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: