Упродовж трьох днів Орест Друль вів розмови з Юрієм Андруховичем та Олександром Бойченком та записував їх на диктофон. З цього видали книжку, пише "Репортер".
У книжці є три розділи – по одному на кожен день розмов.
"Ми намагалися говорити якнайпростіше. Сиділи у Ворохті, дивилися на гори і говорили про цілком звичайні речі, – розповів Олександр Бойченко. – Звичайно, говорили значно більше. Викинулося багато зайвого. Якщо хтось знає і любить Юрка Андруховича чи мене, то ми розповідаємо про те, як пишемо, виношуємо думку. Але також і про літературу як таку і життя – як таке. Тому мені книжка видається цікавою. А з іншого боку, хороша тим, що там взагалі нічого важливого немає".
Юрій Андрухович акцентував, що в той час у Ворохті проходила літня літературна школа.
"Кожен із нас мав, окрім розмов, ще й зустріч зі слухачами цієї школи, – розказав Андрухович. – Довше трьох годин на день разом це не тривало. Це були, як правило, такі полудневі години – ввечері про літературу ми вже не говорили".
Андрухович додав, що було багато балачок про знайомих і пліток, які не увійшли до книжки. Файли записів передали на розшифрування до видавництва. Потім за кілька місяців кожен правив свої репліки в отриманому тексті і вже в кінці зводили все докупи.
"Я радив би цю книжку початківцям, в яких є потреба писати, і їм потрібна порада, – зазначив Юрій Андрухович. – Неформальність цих розмов не означає, що вони не можуть чогось навчити. Там є багато цікавих персонажів – як от Сократ. Ви знайдете також відверті спогади, хто з нас як починав. Думаю, це може бути близьким для тих, хто починає тепер. Інші тематичні межі – як ми пишемо своє і перекладаємо чуже. Чи от, чому любимо "Степового вовка" Гессе, але не можемо дочитати "Гру в бісер".