субота, 20 січня

Війна вивісок: як сто років тому в Станиславові через зовнішню рекламу сперечались

У сучасному Івано-Франківську нерідко спалахують скандали, пов'язані з вивісками. Часом вони не відповідають вимогам, бувають надто крикливими й навіть із граматичними помилками. Сто років тому проблем з ними теж вистачало.

Так, у місті велися безкінечні суперечки щодо мови, якою купці повинні були писати назву свого магазину й повідомляти про свої послуги, пише ЗК.

Станиславівські українці боролися за те, щоб польські купці назви своїх крамниць писали не лише польською, а й українською. Поляків, своєю чергою, ображало, що українські купці назви своїх закладів не дублювали польською.

Так, українські магазини "Народний базар", "Книгарня" на вул. Собєського (тепер вул. Січових стрільців), заклади "Достава", "Церковна штука" на вул. Смольки (тепер вул. Бачинського) і "Ризниця" на вул. Карпінського (тепер початок вул. Галицької) на своїх вивісках мали тільки один напис – українською. Поляки також з несхваленням сприймали німецькі вивіски.

Польськомовна місцева преса дорікала Артуру Остерману, власнику кам’яниці за сучасною адресою вул. Січових стрільців, 14, що на її фасаді красувався напис німецькою "Viktoria zu Berlin".

Тоді там розташовувалось страхове товариство, яке й розмістило таку вивіску. Через усі ці мовні баталії більшість закладів Станиславова мала вивіски з написами трьома мовами, щоб нікого не образити.

Газета "Кур’єр Станиславівський" від 21 вересня 1913 р.
Підготувала Олена БУЧИК

КОМЕНТУВАТИ