Хоча картини Володимира Прокопишина виконані у тьмяних кольорах, все ж вони романтичні, адже надихнула на їх створення кохана дружина. І не лише надихнула. Саме Вікторія вчила Володимира малювати, коли він збирався поступати до Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. І тепер вдячний чоловік вирішив, що прийшов час зробити виставку робіт, присвячених своїй "музі". За три роки роботи назбирав цілу колекцію спогадів та незабутніх моментів, пов'язаних з Вікою. Тому монохромна палітра кольорів, з одного боку, відображає мінливий стан натурниці, а з іншого – асоціює його мінливість з димом. З-поміж робіт навіть є картина, написана 9 разів:
"Перший етап – портрет (дружини – ред.). Він був завершений – готова до виставки робота. Але я її замалював і залишив деякі моменти, щоб відкрити новий етап. І так 9 разів. Я намагаюсь максимально ускладнити… Вона для мене – ікона", – розповідає Володимир.
Вірші до кожної з картин писала теща художника Надія Гут. Володимир каже, що інколи картини надихали тещу на поезію, а інколи – навпаки. І взагалі, родичі усі творчі. Жінка, як вже згадувалось, художниця, теща – пише вірші, тесть – різьбяр. Сам Володимир також захоплюється різьбярством та музикою, і навіть працює інколи на замовлення у цих галузях, але почуває себе саме художником. У цьому ремеслі не прагне творити на продаж, а малювати так, як душа лягає. Ціль у Володимира Прокопишина одна – творити:
"Ціль одна – не переставати писати роботи, творити, жити та знайти внутрішній спокій. Коли ти малюєш саме те, що ти хочеш, тоді виходить спокій всередині тебе. А інакше й не варто малювати. Для чого?" – розмірковує художник.
Виставка пройшла під живу музику у виконанні друга митця, джазмена Сергія Кошмилюка.
У творчості художника це вже друга персональна виставка, хоча у групових та міжнародних виставках брав участь неодноразово. Двічі лауреат міжнародної премії Львівського палацу мистецтв «Осінній салон» 2006 та 2007 років.