Залишитись осторонь дівчина не змогла. З початком заворушень в Україні почала волонтерити. Паралельно фіксувала на фото усе, що розривало душу на шматки. І зовсім не мала наміру зібрати цілий цикл світлин. Вони й лягли в основу фотовиставки "Схід: Донбас 2014-2016", йдеться в сюжеті ТРК "Вежа".
Відтак пішла на фронт. Щоправда, не військовий, а інформаційний. У Штутгарті Ксенія з друзями почали видавати власний україномовний часопис. В перекладі з німецької його назва звучить як "Синьо-жовтий". Нині журнал тримається на волонтерській основі. Тому видавці шукають спонсорів. Адже витрати на видання, зізнаються, чималі. Втім, це того варте.
У центрі експозиції, як, власне, і всієї діяльності Ксенії – рідний Донецьк. Там, каже дівчина, залишились і друзі, і родичі. Саме з думкою про них написала поезію. У ніч перед виставкою.
Завершуючи рядки вірша, вона ледь стримує сльози. Втім, запевняє, рук не опустить. Адже виставку ще потрібно доповнити новими світлинами. Та вони уже засвідчуватимуть завершення війни.