fbpx

"Я навчилася не вбивати", – Ольга Деркачова про свій новий роман "Дім Терези"

Культура 20:15, 07.02, 2018

Роман, що цими днями вийшов у франківському видавництві Discursus, письменниця вважає новим етапом у своїй творчості.

У книгарні "Є" франківська письменниця Ольга Деркачова сьогодні представила новий роман. Модерувала зустріч із читачами її колега по "цеху" Марія Ткачівська. 

"Ольга останнім часом писала багато новел, у багатьох була війна. В цьому романі теж є відлуння війни",  розповіла Марія Ткачівська.

"Дім Терези"  це роман у новелах, і війна проходить наскрізною лінією через всі "пазли", які складають його тканину. 

Авторка здивувала зізнанням, що роман стався спонтанно  уклався за якихось два місяці. Хоч перші 10 сторінок були написані і майже рік чекали, поки до них повернуться. "Весь цей час герої жили в мені, тактовно і делікатно чекали",  каже Ольга Деркачова. 

Ольга розповіла, що для неї як для письменниці роман став новим етапом. "Я навчилася рятувати життя своїм героям. Навчилася не вбивати", – ділиться авторка. 

Йдеться про головну героїню Терезу. Ольга Деркачова зізнається, що ще на "екваторі" роману вагалася, як вчинити з героїнею – збиралася її вбити, як робила це з багатьма героями своїх попередніх текстів. Але побачила чи радше відчула, яким має бути завершення книги, написала його і вже тоді вела Терезу до фіналу. 

Письменниця каже, що полюбила своїх героїв. І якщо комусь із них з часом стане некомфортно в цій книзі і вони попросяться жити далі, то цілком імовірно можуть стати героями інших, наступних текстів.

"Дім Терези" – це емоційний роман на межі жанрів жіночої та психологічної прози, де читач не лише впізнає себе-теперішнього, а й зможе повірити у себе-майбутнього, анонсували видавці:



"Коли нестерпний біль від смерті коханого врешті відступає, Тереза вирішує розпрощатися з минулим назавжди. Але тоді ж отримує несподіваний подарунок звідти – ключі від дому з яблуневим садом. Тереза наповнює той дім людьми, такими ж загубленими, як і вона сама. Тут кожен має право на мовчання й час, який зцілює.

День за днем новий дім змінює життя Терези. Незнайомці стають вірними друзями. Потреба допомагати іншим перетворюється на роботу. А за дверима дому її вже чекає нове кохання. Треба тільки відпустити привидів минулого й змогти пробачити собі".

Ростислав Держипільський, деректор та режисер Івано-Франківського обласного драмтеатру:

"Текст вразив і сподобався. Захопив з перших рядків – збаламутив і навіть несподівано вдарив. Здивувало, що головна героїня працює, не повірите, обіймальницею. Спочатку я думав, що це повія. Але коли виявилося, що це не так, це захопило. Бо йдеться про те, що людина сама по собі є цінною, і про це в наш час, виглядає так, треба говорити. Цінно те, що людина сама по собі може стати ліками, терапевтичною, помічною субстанцією. Рекомендую цей роман". 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: