Він розповів про ситуацію на фронті і про сьогоднішні проблеми української армії в інтерв'ю Тарасу Пасимку для сайту Косів.
Зазначимо, 26 березня 2014 року Ігоря Перцовича призвали на військову службу, одразу після завершення Революції Гідності, у якій він також брав активну участь. Військова спеціальність Ігоря в 95-ій бригаді мінялася – кулеметник РПКС, гранатометник РПГ7Д, а пізніше командир відділення. Після тренувань на полігоні в Житомирі в складі 95-ї окремої аеромобільної бригади він був направлений в Донецьку область.
Він розповів, що ситуація із забезпеченням українського війська протягом року змінилася на краще. Якщо рік тому Україна взагалі не виготовляла бронежилетів, не вистачало зброї і боєприпасів, а техніка була лише радянська, то зараз все трохи оновилося.
"На щастя, зараз виготовляють вже нову техніку на базі заводу "Краз", наприклад, броньовані позашляховики. Правда, не всім вони дістаються. Скептиків хочу запевнити – нова техніка є на передовій не тільки в телевізорі. Також нам дали форму нового зразка. Держава видала бронежилети і каски українського виробництва в певній кількості, не можу сказати, що всім. Але якби не волонтери та люди, які допомагають армії, то ця війна вже була б давно програна", – розповів Ігор.
Значною мірою покращення оснащення військових залежить від волонтерів. Величезну роль для забезпечення 95-ї бригади зіграли волонтери Івано-Франківської організації "Промінь-ІФ" та київські волонтери Олександр Погребницький та Максим Мураткін, які бували в таких місцях, де не кожен солдат був.
"Вони також є не меншими героями, ніж військові. Допомога волонтерів була різною – їжа, форма, бронежилети, каски, наколінники. Привозили малюнки від школярів з побажаннями, що дуже підносило духом. Ці діти по-справжньому вірять в нас. Вони і є нашою надією! Також подяка громаді села Середній Березів за неодноразовий збір коштів. Так тримати! І не забувати, що війна ще не закінчилась. Хоч і розумію, що люди мають зараз меншу можливість допомагати, ніж, скажімо, ще літом минулого року", – зазначив боєць.
Найбільшою проблемою для українсської армії, окрім зовнішнього ворога, Ігор вважає те, що верхи влади змінилися після Майдану, а в середній і вищій ланці армії практично все без змін.
"Є дуже багато "паперових генералів", а також агентів Кремля в нашій армії, які роблять все можливе, щоб забезпечення не доходило до солдатів і створюють дезінформацію серед мирного населення. Також частково здаються ворогу позиції розташування наших військ, хоча зараз вже такого значно менше, адже СБУ та контррозвідка вже краще працюють, ніж на початку конфлікту. Роками українська армія руйнувалась, і щоб за рік її відновити – це дуже складно. Те, що ми ще тримаємось, – завдяки людському фактору і згуртованості народу. На жаль, багато людей таки залишились байдужими, ніби нічого не відбувається… – продовжує розповідь Ігор. – Можливо, нам не вистачає координації бойових підрозділів і мало практики. Перемир’я і Мінські угоди – це правильно, але з іншої сторони, ми даємо терористам шанс підійти ближче до наших позицій. Треба пам’ятати, що ми воюємо з Росією і в неї все-таки сильна армія. Але ми сильніші духом, бо воюємо на своїй землі, вони до нас прийшли, а не ми до них. І коли кажуть, що "ми не воюємо і нам не дозволяють стріляти" – то я хочу повідомити, що українські військові здійснювали просто фантастичні операції не лише на передовій, але і в тилу ворога. Можливо, коли війна закінчиться, то ми дізнаємося про наших героїв більше. Терористи нас бояться насправді дуже сильно!"
Щодо чергової хвилі мобілізації і призовників, які вагаються, чи йти служити, чи "косити" від армії, Перцович каже, що треба йти зараз відвойовувати Україну на Сході, доки ворог не прийшов на Захід.
"Призовникам хочу побажати гідності і щоб не забували, що ми – солдати. Йти служити чи тікати за кордон – це справа особиста, але хочу, щоб ті люди, які служили, не забували, що вони давали військову присягу народу та Збройним силам України. Ми не найманці, як з іншої сторони. Бажаю всім повернутися додому живими та здоровими не лише фізично, але й морально. Також бажаю їм мужності, щоб ніколи не падали духом, адже бувають важкі ситуації, і не лише бойові. Солдати можуть бути без їжі та води і в холоді, але це все прохідне, головне – гідно вистояти. Панічного страху в бою немає, він приходить пізніше, після усвідомлення того, що було. Іноді можна почути: "Це не наша війна, а от коли ворог прийде сюди, то ми їх будемо бити". Але коли російські окупанти прийдуть сюди, то буде вже пізно. Ворога треба бити на початку наступу!" – стверджує Ігор Перцович.
Фото з архіву Ігоря Перцовича