fbpx

Юрко-чемодан, щоденники Роксолани і 300 коханок: у "Карпатському просторі" Юрій Винничук розвінчував міфи

Культура 14:56, 05.05, 2018

У Франківську відомий письменник Юрій Винничук зустрівся з читачами на Літературній платформі Міжнародного фестивалю мистецтв "Карпатський простір".

Літературна платформа фестивалю сьогодні пропонує франківцям діалоги та зустрічі на тему "Суспільство і література: дві швидкості текстів", повідомив куратор літпростору, модератор зустрічі письменник та філософ Володимир Єшкілєв.

"Юрій Винничук  видатний український письменник, який залишиться не тільки в підручниках, але й в аналах української класичної літератури, що би не сталося в майбутньому. Колись його називали "Юрко-чемодан", бо ходив із величенькою валізою, в якій були рукописи. Тепер у його рюкзаку немає літератури, зате вся вона у його голові",  представив аудиторії автора модератор.

Єшкілєв запропонував відірватися від звичного презентаційно-книжкового формату і поспілкуватися з Винничуком так, щоби кожен присутній знайшов свій канал комунікації – "поки автор ще живий". При цьому він додав, що автор не хворий і не планує найближчим часом своїх читачів полишити, але ж усе може статися. Мовляв, сам Бог велів говорити з письменниками, доки вони живі.

А що Юрій Винничук один з найуспішніших міфотворців серед сучасних українських письменників, то модератор оголосив розвінчання міфів.

"Чи правда, що в один момент життя число ваших коханок досягло 300?"  поцікавився Єшкілєв. "Байки є різні",  відгукнувся Винничук. І натомість пояснив походження виразу "Юрко-чемодан".

Письменник народився у Франківську і в 1970-х роках закінчував філологію у ПНУ, коли у франківських письменників на квартирах почалися масові обшуки. Винничук зібрав рукописи, склав їх у валізу і чкурнув до Львова. Там справді кілька років усюди ходив з тією валізкою.

"Якщо би те, що тоді писалося, потрапило до рук тих, хто шукав, для мене все могло погано закінчитися. Тепер я виймаю щось раз по раз з тієї валізи – то виявляються частини романів, які тоді були початі, а тепер вже цілком написані",  розповів Винничук.

У 1991 році Винничук працював журналістом у культовій львівській газеті "Пост-Поступ". Пригадав, як редактор газети замовив скандал. Зійшлися на щоденниках Роксолани.

"Я всі свої містифікації роблю дуже ґрунтовно. Тож обклався книжками. Так ми зробили дуже правдоподібну, можна сказати, перемішану з правдою, історію про те, як ці щоденники через Німеччину потрапили в Україну. А потім почалася публікація цих щоденників. Одразу виник скандал, бо я писав, чим Роксолана насправді займалася в гаремі. Бо до того її представляли як патріотку і християнку. Щоб ви знали, наша підприємлива галичанка так вплинула на султана, що був введений податок на відвідування Гробу Господнього. Пам’ятаю, як у редакцію звернулися обурені історики з вимогою припинити публікації, бо українка не могла такого робити, а якщо і робила, то хіба це можна публікувати в час побудови молодої української держави",  розповів Винничук.

Пізніше щоденники вийшли книжкою, і вона перетворилася, за словами автора, на своєрідний підручник із сексу. "Тоді ще в молодій українській державі сексу не було",  жартує письменник. Другим підручником, каже Винничук, є роман "Осінні ігри в весняних садах". Хоч уроки з неї передовсім світоглядні.

Втілення світоглядних уроків, як приклад, сталося, коли Винничук написав свій відомий провокативний вірш "Убий підараса".

"До мене прийшла міліція. Мама зателефонувала і перестрашена розказала, що вже сидять у хаті. Я запропонував їй добре їх прийняти, погостити, поки чекають. Коли прийшов, вони вже були "теплі". "Пане Юрію, та ми на вашому боці! Але нас із Києва тиснуть!"  зустріли міліціонери",  розказав письменник.

Завершилося все порозумінням і злагодою.

Ще один яскравий епізод з життя і творчості Винничука-міфотворця стосувався регіонала Вадима Колесніченка. Коли Колесніченко з приводу Дня Побєди заявив, що його тато згорів у танку, в той час коли він сам народився у 1956 році, Винничук не змовчав.

"Вирішив знайти наукове пояснення, як так могло статися. Припустив, що, певно, то татуньо залишив мамці свою "живицю" про всяк випадок, та поклала її до льоху на зберігання і призабула. А через 11 років, коли спускалася в погріб, вдарилася головою до одвірка і згадала. Та й використала за призначенням. Так народився Вадик із примороженими мізками. На що Колесніченко подав до суду, але почався Майдан і справа, на відміну від "живиці", випарувалася",  підсміюється Юрій Винничук.

"Блискучий монолог письменника-міфотворця. Блискуче та зі смаком він підриває "древні устої", які мають бути підірвані. І щоразу виходить переможцем. Тепер Винничук робить це, як ви знаєте, у мережі Фейсбук. Коли дискусія на ФБ заходить у тупик, то Винничук викидає статтю на "Збруч" і добиває опонентів покриттям інформаційного поля", – підсумував Єшкілєв.

Винничук додав, що у міфотворчості працює також і серйозно – "на вічність". Видав книгу "Легенди Львова", а тепер працює над "Легендами Галичини". Лінія міфів від Юрія Винничука буде продовжена.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: