fbpx

З любов’ю в серці: на Косівщині повертають до життя бійців після війни. ФОТО

Суспільство 15:30, 19.02, 2016

У Косівський музей народної творчості Михайла Струтинського завітали двадцять воїнів – солдати ЗСУ та бійці добровольчих батальйонів. Цими днями вони перебували у реабілітаційно-відпочинковому таборі "З любов'ю в серці" у селі Розтоках, що у Косівському районі на Івано-Франківщині.

Реабілітаційно-відпочинковий табір "З любов’ю в серці" у Розтоках діє під егідою громадської організації "За покликом серця". Її очолює Тетяна Костинюк.

Господиня музею народної творчості, дружина покійного Михайла Струтинського, Романа влаштувала для дорогих гостей зворушливе двогодинне дійство.

Познайомила бійців з експозицією музею, яку поділено на три символічних частини, присвячені народженню Ісуса Христа, Великодню і традиційному гуцульському весіллю. Дуже цікавою була розповідь про національний український одяг, символізм його орнаментів, де кожен узор має особливе значення. Гостям продемонстрували неповторні народні строї Гуцульщини, Галичини, Буковини та східних теренів України.

Для бійців АТО влаштували колоритне дефіле – дівчата одягнулися у традиційний одяг сіл Косівщини. Молоді чоловіки, душі яких обпекла війна, дивилися на них і жвавішали, усміхалися, з радістю підтримали пропозицію сфотографуватись на пам’ять з дівчатами у вишиванках.

Зустріч у музеї продовжили спілкуванням з отцем-деканом Іваном Близнюком. Священик говорив з солдатами про велику цінність людського життя, про патріотизм і подвиг українських воїнів-героїв, про пекельні фронтові будні, про необхідність жити з Богом у серці і звірятися з Ним у своїх вчинках, нагадав про велику і цілющу силу молитви.

Після пастирського навчання влаштували концерт. Ансамбль бандуристок "Сонячна струна" під керівництвом Світлани Лазован виконав різдвяні колядки, зворушливі пісенні молитви, українські патріотичні, ліричні і жартівливі пісні. Вірші про любов прочитав автор Ігор Маковійчук. Закінчилася зустріч у музеї фотосесією героїв у гуцульських строях.

У Розтоківському реабілітаційно-відпочинковому таборі людям, які пережили війну, допомагають відволіктися і відновитися. Термін перебування у таборі – вісім днів. Упродовж цього часу організатори табору і їхні добровільні помічники втягують бійців АТО у потужний коловорот цікавих подій. Жартують, що паузи передбачені лише для сну та споживання їжі. Походи в гори, екскурсії у музеї, різноманітні майстер-класи, духовне спілкування зі священнослужителями, зустрічі з талановитими і цікавими людьми, а також дітьми та підлітками, які дивляться на сучасних українських героїв захопленими очима, концерти народної і сучасної музики – усе це відбувається у насиченому режимі нон-стоп.

От якби у такому режимі ще й кошти надходили на рахунок громадської організації "За покликом серця". А їх, на жаль, постійно не вистачає. Щоби назбирати на наступні заїзди, організатори табору та волонтери виставляють свої творчі роботи, а також роботи, виготовлені на майстер-класах бійцями, на інтернет-аукціонах. Гроші, які заколядували під час Різдвяних свят, теж передали на нагальні потреби табору в Розтоках.

"На Косівщині живуть 88 тисяч людей. Якби кожен дав хоча би гривню, ми могли би цілий рік приймати на відпочинок українських бійців",  каже Тетяна Костинюк.

Є такий термін – "кесонна хвороба". Це небезпечне і навіть смертельне захворювання виникає в організмі людини під час швидкого переходу з середовища з підвищеним атмосферним тиском повітря у середовище з нижчим тиском. Воно вражає водолазів. Стрімкий підйом з безодні на поверхню дуже небезпечний. Організм людини може його не витримати. Те саме можна сказати про воїнів, які повертаються з пекла війни. Їм потрібен час, щоб оговтатися, заспокоїтися, призвичаїтися до мирного життя. Їм життєво необхідна реабілітація – медична, психологічна, соціальна.

Реабілітаційно-відпочинкову програму табору "З любов’ю в серці" можна назвати лікуванням природою, мистецтвом і любов’ю. "Ви – наша гордість! Ви – наша надія! Ми пишаємося знайомством і дружбою з вами! Хай Господь оберігає вас від усякого лиха!" – кажуть тут українським солдатам щодня. Після таких слів їм хочеться жити, і легше повертатися у зону АТО.

Нам треба щохвилини пам’ятати: якби українські воїни не стали кісткою в горлі агресора, котру він ніяк не може проковтнути, ми би з вами сьогодні співали інший гімн і славили чужих героїв.

Аліса Мудрицька
Фото автора.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: