fbpx

"Завжди пліч-о-пліч з побратимами, командир йшов туди, де гаряче", – загиблий Віталій Сенюк у спогадах волонтерів. ФОТО

Суспільство 14:15, 17.01, 2017

Волонтер Ян Осока віддав шану полеглому захиснику з Івано-Франківська докладним некрологом у мережі Фейсбук.

"Я хочу розказати вам про велику Людину. Я розповім про Героя, про цвіт нашої нації та приклад для наслідування, якого ми всі втратили", – так розпочав свою розповідь у соцмережі про загиблого Віталія Сенюка волонтер Ян Осока.

Як повідомляв КУРС, 45-річний франківець, капітан 24-ї бригади Збройних Сил України, начальник розвідки одного з батальйонів Віталій Сенюк загинув 14 січня 2017 року в Луганській області.

Віталій Дмитрович Сенюк народився 08.07.1971 року у селі Острівець Городенківського району Івано-Франківської області.

"Спочатку проживав у селі, підлітком поїхав навчатися до війського училища, а вже коли став військовослужбовцем, постійно з сім'єю переїжджав з місця на місце, куди кидала його доля (Чортків, Коломия, Івано-Франківськ)", – розповідає Ян.

Закінчив Ачинське військово-авіаційне технічне училище за фахом "старший технік літаків". Спочатку був у званні старшого лейтенанта, потім  капітана, нагороджений нагрудною медаллю за зразкову службу.

"Віталій Дмитрович дуже любив своїх дітей, а у їхньому вихованні була присутня крапелька військового духу, тато вчив їх порядку та дисципліні, релігійності та вмінню любити та прощати",  йдеться у розповіді.

Любив відпочинок із сім'єю, подорожі, тварин, полювання, а також риболовлю, він ніколи не сидів на місці, захоплювався ковальською справою, зараз у Острівцях є його робота  велика кована брама, зроблена його золотими руками, що не цуралися будь-якої роботи.

"Дуже добрий, завжди більше допоможе комусь, аніж собі, надзвичайно життєрадісний, він радів усьому, що у нього є, всім говорив, що у нього найкраща сім'я, діти і життя, хоча жити у сім'ї військових  це не завжди весело і добре, були часи, коли навіть на хліб не було грошей", – згадує волонтер.

Незважаючи на те, що після 20 років служби Віталій Дмитрович був на пенсії, переніс операцію на спинному мозку і міг нікуди не йти, він записався добровольцем у 2014 році, коли в його країну прийшла війна.

"Сидіти в штабі  то було не його. Це була надзвичайно сильна духом Людина, зразковий офіцер та командир, йшов туди, де гаряче, разом із простими солдатами, підміняв їх, допомагав, захищав, адже знав, що у нього є молодий син, такий, як і вони, ці солдати, він просто був батьком їм усім. У нього було велике серце, люди не бачили, щоб він конфліктував з кимось", – йдеться в повідомленні.

Був капітаном, начальником розвідки батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

За 3 роки війни Віталій Дмитрович пройшов багато пекельних місць, але завжди пліч-о-пліч з побратимами зустрічав небезпеку та не ховався. Він казав, що синдром війни затягнув його з головою, і він буде там до самої нашої перемоги.

Загинув 14 січня близько 15.00 в районі села Новоолександрівка Попаснянського району Луганської області внаслідок прямого попадання протитанкової керованої ракети в автівку, в якій він їхав, смерть була миттєвою.

"Завершується розповідь, я спробував посіяти в ваших серцях пам'ять та подяку цій Людині, яка три роки боронила нашу землю та охороняла наш сон. Спіть, капітане. Ви виграли свій бій",  написав Ян Осока.

Завтра тіло капітана мають привезти додому. У нього залишились батьки, дружина, молодший брат та троє дітей. 

Поховають Героя 19 січня на Алеї Слави поблизу села Черніїв.

Панахида відбудеться 19 січня в церкві Християн Віри Євангельської по вул. Мочульського, 1 о 10.00.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: