Педагог Надвірнянського військово-спортивного ліцею Тетяна Гуш з початком повномасштабного вторгнення стала до 102-ї бригади ТрО. Зараз вона – на передовій, сержант 76-го надвірнянського батальйону, підписала контракт в ЗСУ.
«У нашому Надвірнянському ліцеї навчаються курсанти зі всіх регіонів України, найголовнішою метою системи освіти та виховання тут є прищеплення любові до Батьківщини з самого дитинства. Звідси виходять патріоти. Свідченням цього є те, що велика кількість наших випускників віддали життя за Україну на війні», – каже Тетяна.
Жінка – родом з Пасічної на Надвірнянщині, працює соціальним педагогом у ліцеї з 2009 року, розповіли на сторінці бригади.
«Коли почалася війна, – каже Тетяна, – в той же день я могла виїхати за кордон. Раніше я деякий час проживала у Бельгії, в Антверпені, 24 лютого мені почали звідти дзвонити мої друзі та знайомі, щоб я приїжджала, обіцяли допомогти з проживанням та працевлаштуванням. Але я вирішила, що повинна боронити свою землю, вступила до 102 бригади ТрО, до нашого Надвірнянського батальйону».
Тетяна пригадує: «Коли постало питання про виїзд батальйону в зону бойових дій, мене запитали, чи готова я виїжджати, і я сказала: якщо всі готові, то я теж. Мамі я сказала, що ми будемо в сусідній області. Коли була вже в поїзді, їй подзвонили і запитали: «А ти знаєш куди твоя Таня поїхала?». Мама плакала, переживала, благала мене повернутись, але я розуміла, що дороги назад нема. Я з дитинства мріяла служити в армії, і, коли пішла у військовий ліцей, думала, що моя мрія здійснилась, але це було не так – вона здійснилась тільки тут, на війні».
Вже понад рік Таня у 76-му батальйоні, у зоні бойових дій на Запоріжжі.
«Колектив тут прекрасний – за більш ніж рік війни ми всі здружились, стали однією великою сім’єю. Але так, люди справді дуже виснажились – більше року на передовій. Хочеться ротації, хоча б на місяців два поїхати додому. Але попри це люди готові дальше стояти стільки, скільки треба! Є такі випадки у нас, що люди звільняються з армії, проходить місяць-другий – дзвонять до командира і кажуть, що хочуть назад у батальйон», – розповідає Тетяна Гуш.
На почату цього року вирішила підписати контракт з ЗСУ, оскільки хоче продовжити служити. Каже, що тут вона може зробити щось корисне для держави.
У Тетяни двоє дітей – два хлопчики 11 і 13 років. Виховує їх сама, допомагають батьки. Обоє хочуть служити у військовому ліцеї, і це їх власне бажання.
«З самого початку, коли прийшла працювати до ліцею, в мене була така мрія: коли в мене буде син, обов’язково буде навчатись у цьому ліцеї. І зараз, коли мій син вже досяг того віку, що може поступати в ліцей, я його почала відмовляти. Але він сказав: «Я хочу бути військовим, бо ти, мамо, військова, а я беру з тебе приклад». Молодший син, котрому 11, теж мені каже, що хоче в майбутньому до цього ж ліцею, хоче бути військовим, як я та старший брат. Буде у нас вся сім’я Гуш – військових», – завершує Тетяна.
