Брати Василь на позивний “Кобра” і Віталій на позивний “Сора” з міста Тисмениця. На початку повномасштабного вторгнення вирішили стати добровольцями та записатися у військкомат. Уже в березні 2022 року хлопці розпочали службу.
Історію братів-добровольців пишуть на сторінці Тисменицької міської ради у фейсбуці.
Сьогодні брати працюють штурманом і пілотом в групі ударних FPV-дронів у складі 102 окремої бригади.
Хлопці діляться, що бойового досвіду чи знань, які б могли знадобитися на війні, у них не було. Проте брати мали велике бажання навчитися, а це, на їхню думку, – головне.
“До 24 лютого я бив тату, а Василь працював у сфері обслуговування, – розповідає Віталій. – Коли ми записалися у лави ЗСУ, жодного досвіду не мали. Та коли в людини є бажання, вона виконує те, що від неї вимагається. Ще й у час війни навчання проходить набагато швидше, адже йдеться про твоє життя”.
Спочатку брати пройшли навчання в Івано-Франківській області, потім їх перевели на Запорізький напрям. Саме тоді військовослужбовці отримали ті знання, які потрібні під час бою. Згадують, що було важко, оскільки до того не займалися військовою справою. Але згодом адаптувалися.
“Коли почали записувати в наряди на бойові чергування, досвід, що переживає людина, – один з найскладніших етапів. Основна мета для бійця – зрозуміти, де він є і які задачі перед ним поставлені. Напевно, перші 2 тижні найскладніші для військового, а тим паче в складі піхоти”, – розповідає один з братів.
Хлопці кажуть, що після закінчення війни особливо глобальних планів не будують. Війна стала для захисників буденністю. Але вона змінила бачення світу і життя загалом.
