У франківському видавництві “Ліея-НВ” вийшло найповніше на сьогодні зібрання текстів Василя Стефаника.
Це зібрання творів у трьох томах та чотирьох книгах, підготовлене науковцями Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, повідомляє Буквоїд.
“Це повне видання спадщини письменника, упорядники якого, як зазначено у передмові, “намагалися уникнути помилок попередників-видавців і всіляко прагнули наблизити запропоновані художньо-публіцистичні та епістолярні твори до їх першооснови (хоча і не завжди це вдавалося певною мірою) – поповнювали купюровані колись окремі місця з новел та листів, публіцистичних виступів та заяв, максимально зберегли їх мовну специфіку”, – рецензувала видання письменниця і викладачка ПНУ Ольга Деркачова.
У першій книзі першого тому (редактор та упорядник Роман Піхманець) представлені твори новеліста: автобіографії та автобіографічні тексти, поезії в прозі та новели, інші редакції та варіанти відомих творів, незакінчені тексти автора.
Також у цій книзі вміщено публіцистичні та літературно-критичні статті, промови Василя Стефаника. А також біографія письменника, написана його сином, та спогади Михайла Рудницького. Таким чином, перша книга презентує нам художнє та публіцистичне слово Стефаника, зазначила Ольга Деркачова.
Завершується вона дослідженням одного з упорядників видання, Романа Піхманця, під назвою «Метафізика крові», в якому читач знайде цікаві біографічні деталі, несподівані, і від того особливо цінні, інтерпретації текстів Стефаника, делікатні спростування хибних уявлень про світ прози письменника.
У другій книзі першого тому (редактор та упорядник Євген Баран) зібрано всі надруковані, а також додано окремі ненадруковані листи. Усього – 456, від 1888 по 1936 рік, з додатками та примітками.
Листування у художній біографії Стефаника є не менш важливим за його новели, додає рецензентка, він і сам якось сказав: «Моя література в моїх листах». Завершується книга роздумами Євгена Барана над дослідженнями епістолярної спадщини письменника.
Другий том, редактором та упорядником якого є Степан Хороб, містить твори Василя Стефаника іноземними мовами. Новели звучать польською, болгарською, чеською, російською, словацькою, хорватською, англійською, німецькою, французькою, португальською, іспанською та китайською мовами.
Завершується том розвідкою Степана Хороба «Василь Стефаник у транслятологічних вимірах», де автор розмірковує не лише про переклади новел Стефаника, а й переклади, здійснені самим новелістом. Це і переклад «Осінньої пісні» Верлена, і «Загублений батько» Гарборга (переклад цієї повісті норвезького письменника Стефаник здійснив за польським варіантом), і монолог штукаря з четвертої частини твору Ніцше «Так казав Заратустра», який раніше не згадувався радянським офіційним літературознавством.
Третій том – це репринт прижиттєвих видань Василя Стефаника (упорядкування Романа Піхманця та Іванни Юрчук): «Синя книжечка» (Чернівці, 1899), «Камінний хрест» (Львів, 1900), «Дорога» (Львів, 1901), «Моє слово» (Львів, 1905), «Земля» (Львів, 1926), «Твори» (Львів, 1933) з передмовами С. Смаль-Стоцького та Д. Лукіяновича.
“На сьогодні це найповніше зібрання творів Стефаника, що стосується таких аспектів: Стефаникове художнє та публіцистичне слово, Стефаник у листах, Стефаник іншими мовами, Стефаник у рецепції своїх сучасників та наших. Це видання адресоване не лише філологам, а й широкому колу читачів, – відзначає Ольга Деркачова. – Увесь Стефаник під однією обкладинкою з коментарями, поясненнями та літературознавчими дослідженнями редакторів, Стефаник у своїй епосі та 150 років по тому. Стефаник, який відчував відповідальність за кожне своє слово…”.
КУРС писав, що на Прикарпатті готуються відзначити 150-річчя Василя Стефаника із родиною письменника
Головні новини Івано-Франківська і області в TELEGRAM