Карпати з тих пір і донині залишаються перспективним напрямом для газовидобування. Український Нафтогаз включає видобуток газу в Карпатах у свій список стратегічних проєктів на майбутнє. Але газова історія Карпат триває вже кілька десятиліть.
– Треба було працювати вдень і вночі: проводили буріння, я контролював, – згадує перші роки на промислі 86-літній Леонтій Вікторович. – Робота геолога дуже творча, схожа на роботу хорошого лікаря. Кожну свердловину треба знати: чим вона є, на що хвора, як допомогти. Проводили геофізичні, гідродинамічні й інші дослідження, писали картограми. Окрім того, треба було обліковувати газ, виконувати капремонти, складати звіти. Це все самотужки. Зараз, звісно, простіше – техніка набагато краща.
Білецький-старший вважає, що основне завдання геолога на промислі – берегти газ. Саме цей фахівець складає режими роботи свердловин і оберігає їх від обводнення.
Батько, Леонтій Білецький, пройшов добру професійну школу. Після 7 класу – чотири роки навчався у Львівському нафтопромисловому технікумі, де готували фахівців з геології. У 1955‑му за розподілом працював в Узбекистані, у Фергані. Після служби в армії навчався у Львівському політехнічному інституті за фахом «гірничий інженер-геолог». А ще згодом – Московський інститут нафтохімічної і газової промисловості ім. Губкіна.
– У 1963 році, коли закінчив інститут, працював в Академії наук, де геологією Карпат займався професор Микола Ладижецький. Зарплата була маленька. А я вже був одружений, мав родину. Але квартиру у Львові отримати було нереально, тому я взяв рюкзак, як справжній геолог, та й прийшов сюди до газовиків. І мене взяли рядовим геологом, – згадує Леонтій Білецький. – Тут тоді було три промисли: в Калуші, Косові, а найбільший – в Надвірній. В нашому регіоні газ з’явився із Косова. Дотепер є свердловина «Косів № 5», з якої досі отримується газ – чистий сухий метан, без домішок і без води – із 1939 року.
Тоді в Карпатах (кінець 60‑х років ХХ сторіччя) вже відкрили Битківське газоконденсатне родовище – одне з найбільших на заході України – з початковими запасами газу 50 млрд м³. Мережа газопроводів у бік України була недостатньою, тому газ подавали за кордон, до Європи. Видобуток був настільки великим, що вона була повністю забезпечена українським газом. А високодебітних свердловин, які давали понад мільйон кубів, було п’ять чи шість.
Однак після невдалих кислотних обробок і гідророзривів свердловини швидко обводнилися. Буквально за рік після цих операцій їх ліквідували. Згодом закрили й Надвірнянське управління, залишивши лише промисел. Управління в Івано-Франківську передали Прикарпаттрансгазу. Тоді у Пасічній збудували компресорну станцію, в Надвірній – будинок для газовиків, згадує газовик-ветеран.
– Хтось поїхав працювати до Франківська, а я залишився працювати на промислі. І так 40 років я тут. Але залишив синові видобути ще 5 млрд м³ газу, – розповідає Леонтій Білецький.
Іноді Білецький-старший брав на роботу свого сина, Романа.
– Мені було дуже цікаво, коли тато брав мене на роботу. Біля компресорної було озеро – технічна вода для гасіння пожеж, а я ловив рибу. А ще було багато різного обладнання: все працювало. Пригадую старі рахівниці – на них робили геологічні звіти. Потім з’явилися калькулятори. То було щось фантастичне, коли татові із зарплатнею 100 рублів видали калькулятор вартістю 250 руб! На ньому ціна була написана так, що аж закарбувалося в пам’яті. Мені тоді цей калькулятор здавався технологією на рівні космічного корабля, – сміється Роман Білецький.
Геологічне майбутнє Білецького-молодшого було надто примарним.
– Я ставав дибки. Абсолютно не бачив себе в цій професії. Але склалося так, що таки пішов в Інститут нафти і газу, потім – на роботу. І професія геолога мені дуже сподобалася. Вона і зараз мені подобається, чесно кажучи, – згадує син.
Після закінчення Івано-Франківського інституту нафти і газу Роман Білецький вісім років працював на Пасічнянському промислі оператором з видобутку нафти і газу. Вивчав характер кожної свердловини. Згодом – став геологом. Тож коли Леонтію Білецькому прийшов час йти на пенсію, директор Львівгазвидобування особисто запропонував Романові заступити батька – обійняти посаду старшого геолога Пасічнянського цеху з видобутку нафти і газу.
Із свердловиною №3, яка і дотепер дає найвищий дебіт газу на Битків-Бабченському родовищі, у Леонтія пов’язані найяскравіші спогади.
– Я приймав її з буріння. Свердловина давала стільки газу, що взимку біля тієї труби в горах росли квіти! Температура газогону була понад +50° C.
Зараз на Битків-Бабченському родовищі експлуатують 32 свердловини, а було їх близько 60. Згодом 28 свердловин віддали нафтовикам. Окрім них, свердловини Косова, Калуша, Богородчан і Солотвина. Разом – понад 200.