Old_khata_project — це експедиція селами в пошуках естетики традиційного житла. Репортерка Світлана Ославська та фотографка Анна Ільченко хочуть зафіксувати, зберегти та показати красу сільських хат. Бо хата — це більше, ніж просто житло. Це світ, який людина створює навколо себе.
Етнографічна ініціатива Old_khata_project фотографує старі українські сільські хати та записує історії їхніх господарів. На фейсбук-сторінці проєкту можна прочитати десятки оповідей і побачити десятки альбомів — щемких і щирих.
Нещодавно авторки проєкту побували на Франківщині – у карпатських селах Космач і Дземброня, пише Локальна історія.
Кожна деталь старої хати Михайла Дідишина у Космачі має свою історію. Кількість хрестиків над вхідними дверима свідчить про її вік. Незвична для регіону плитка розповідає про мандри ґазди. А чоканка – візерунки по металу – видає несамовиту фантазію господаря. За кожною дрібницею — своя оповідка. Треба лише попрохати розповісти — і слухати, роздивлятися, чудуватися.
Пан Михайло любить творити. На його подвір’ї багато дерев’яних антропоморфних скульптур, власноруч створений Музей Олекси Довбуша.
Географія проєкту планує охопити українські села від Закарпаття до Донбасу, від Бессарабії до Полісся. Анна Ільченко розповідає, що локації обирають за порадами знайомих та власною інтуїцією.
У Дземброні дівчат скерували до місцевої знаменитости Марії Іллюк. Вона приймала знімальну групу фільму «Тіні забутих предків», знайома із Євгеном Нищуком та Павлом Гудімовим.
У відомих та туристичних селах працювати легше: жителі здебільшого відкриті до спілкування. Втім трапляється, що люди бояться впускати в дім — їм складно збагнути, що життя та побут можуть бути предметом чийогось зацікавлення. І навіть книжки. На основі проєкту Світлана та Анна хочуть зробити фотокнигу, у якій будуть фотографії будинків, їхніх мешканців, а також розповіді про житло, інтер’єри та життя. Наразі ж проєкт розвивається у соціальних мережах — зокрема у фейсбуці та інстаграмі.
Творці проєкту надихаються відгуками з України, Канади й Аргентини. На інстаграм-сторінку пишуть нащадки українців-емігрантів, які згадують про свої подорожі Україною. А дехто жаліється, що ніколи так не і побував на батьківщині предків.
Сьогодні ще можна зафіксувати старі хати, їхнє неймовірне оздоблення та інтер’єри. Треба зробити це вже — доки є хати і ще живуть люди. Інакше потім говоритимуть лише стіни. А потім змовкнуть і вони.
Всі фото – Анна Ільченко