Франківець Роман Шутка 23 лютого піднявся велосипедом на Говерлу.
Роман Шутка – завзятий фанат крос-кантрійного та ендурного катання. За плечима в нього вже не один рік досвіду тренувань, інструкторства та подорожей горами України і Європи, розповіли в Асоціації велосипедистів Івано-Франківська.
Звісно, піднятись на Говерлу взимку – справа не з безпечних. Тому підготовка була вкрай відповідальною, наголошують в Асоціації. Роман поділиться досвідом, як максимально безпечно піднятись на Говерлу взимку з велосипедом та отримати безліч захоплюючих вражень від спуску.
Підйом із Лазещини
Старт відбувався з Козьмещика (село Лазещина). Маршрут: Лазещина – гора Говерла – фініш в Лазещині. Це стандартний туристичний маршрут з жовтим маркуванням.
Поїздка планувалась таким чином, щоб мати максимум часу протягом світлового дня (на випадок форс-мажору чи неочікувано повільного підйому). Через це вихід на маршрут був запланований на 06:00 ранку.
Щодо підготовки Роман розповідає, що більше двох тижнів вичікував комфортну та безпечну погоду. Довелось збирати багато інформації про лавини/лавинонебезпечні ділянки та поведінку в зимових горах, спілкуватись з рятувальниками на рахунок актуального стану туристичних маршрутів. Під час підйому Роман був готовий розвернутись і відмовитись від підйому в будь-який момент, якщо б покриття стало небезпечним (лід/глибокий сніг) для подальшого підйому чи майбутнього спуску.
Заплановану тижнем раніше поїздку на Говерлу він скасував за кілька годин до старту через різке погіршення погодних умов і попередження про третій рівень лавинної небезпеки.
«Температура коливалась від -7°С вночі до +3°С вдень. На сонці навіть було до +15°С. Рухатись по маршруту було комфортно в віндстоперних велосипедних штанах, термобілизні та велосипедній джерсі. Тільки на самій вершині довелось одягти куртку з віндстопером. Вітер був 2-4 км/год (фактично штиль). Лише о 12-й дня на вершині почався досить сильний вітер, але вже на 200 метрів нижче все знову заспокоїлось. Після полудня сніг почав трохи підтавати і їхалось вже не так комфортно, як на початку. Доводилось ще більше уваги приділяти стану натоптаної стежки», – розповідає про погоду під час підйому велосипедист.
П’ять годин із зупинками
Для підйому Роман обрав Marin Rift Zone 3 – цей байк майже ідеальний для таких вилазок. Стокові покришки було змінено на комбінацію Schwalbe Nobby Nic та Schwalbe Racing Ralf для гарного зчеплення. В кількох місцях, де були сумніви, Роман робив тестові мініспуски, щоб не було сюрпризів під час основного спуску з вершини. Двопідвіс на такому маршруті значно спрощує життя і робить катання комфортним та більш безпечним.
Підйом зайняв 5 годин (з багатьма зупинками для фото/відео), а спуск – близько 01:40 (також з зупинками для зйомок). На вершині Роман провів приблизно годину, сфотографувався з усіма охочими і поспілкувався зі здивованими рятувальниками з Заросляка.
Попереду на нього чекав довгоочікуваний спуск, заради якого, власне, і задумувався весь цей похід. Вниз Роман проїхав всю дистанцію від вершини до підніжжя і отримав незрівнянне задоволення.
“Для таких спусків потрібні хороші технічні навички і чималий досвід їзди по снігу та в горах. Інакше травми майже гарантовані”, – застерігає веломандрівник.
Заходи безпеки
«Не їздити самому! Якщо ж сталось так, що ніхто з друзів не в змозі скласти вам компанію, слід максимально ретельно підготуватись до можливих форс-мажорів. Зберегти в телефоні контактні номери рятувальників і додатково записати їх на папері на випадок, якщо розрядиться телефон», – наголошує велосипедист.
Обов’язково потрібно зареєструватись у рятувальників з вказанням своїх контактних даних, нитки запланованого маршруту, контактів близьких та часу очікуваного повернення з маршруту. Після вказаного часу рятувальники повинні розуміти, що щось пішло не за планом.
Обов’язково потрібно повідомити близьких і друзів про свої плани і надіслати їм всі ті ж дані, що й рятувальникам (+ запланований трек).
Роман каже: «Потрібно бути готовим провести мінімум дві доби в горах у випадку форс-мажору (різка зміна погоди, травма, заблудився і т.п.). Мати запасний теплий одяг, їжу, світло, термоодіяло і пальник. Все це потрібно мати з собою саме для таких випадків. І періодичний зв’язок з рятувальниками та рідними для апдейту свого статусу (“все ок, вже на вершині”, “починаю спуск”, “все ок, але не вкладаюсь в зазначений час фінішу на стільки-то часу” і т.п.)».
Під час подолання маршруту потрібно бути максимально уважним і обережним та не ризикувати. Павербанк для підзарядки повинен бути максимально близько до тіла, щоб залишатись в теплі. Чудово стане в нагоді поясна сумка під одягом. Це ж стосується і телефону. В ідеалі потрібно мати запасний кнопочний телефон, який тримає заряд тиждень-два і не так “боїться” холоду, як смартфон.
«Слід вивчити особливості місцевого рельєфу та розташування лавинонебезпечних ділянок. Дізнатись, які маршрути є максимально популярними в зимовий період, щоб збільшити шанси рухатись по добре натоптаних стежках та швидше отримати допомогу у випадку травми. Потрібно мати при собі похідну аптечку, еластичні бинти та іммобілізаційну шину на випадок травми/перелому. А після успішного завершення маршруту – не забути відмітитись в рятувальників», – ділиться велосипедист.
Фото – Асоціація велосипедистів Івано-Франківська.