Пам’ятку сакральної дерев’яної архітектури 1763 року – храм Премудрости Божої, що є окрасою музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, перекриють ґонтою.
Щоб зберегти пам’ятку архітектури XVIIІ століття, протягом п’яти років львів’яни і монахи-студити збирали гроші.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Для виконання робіт запросили найкращих майстрів із Гуцульщини, які підтримують давнє ремесло.
«Ґонта, якою зараз покрита церква, різана. Вона не розрахована на довгий час, пропускала воду», – говорить майстер Дмитро Гереджук із Косівщини.
Він разом із ще двома ґонтарями вже виготовив понад 13 тисяч колотих дощок, а це майже третина від необхідної кількості, щоб покрити храм XVIII століття у львівському скансені.
«Колена ґонта має пази, вода стікає по ній, а різана кучерявиться, то так є після пили. Ми тешемо гладко, ножами. Щільно вкладається одна до другої ґонта, вода не потрапляє. Така колота ґонта може служити 50, а то й більше років. Але потрібно за нею доглядати і кожні 5 років покривати ропою. Тоді вона послужить довго. Виготовляємо для храму у музеї ґонту з карпатської смереки. Колись не було бляхи і власне таким чином і покривали хати та церкви», – розповідає майстер Дмитро Гереджук.
Гуцульські майстри мають великий досвід роботи з давніми храмами. Вони перекрили ґонтою дахи дерев’яних церков у Кагуєві, Жирівці, Вовкові у Львівській області. Тепер працюють над покриттям церкви Премудрості Божої у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, який львів’яни називають «Шевченківським гаєм». Останні роки дах протікав, і це загрожує руйнуванню церкви, яка є архітектурною та історичною пам’яткою.
Роботи з перекриття даху церкви і відновлення паркана довкола неї триватимуть кілька місяців.
Дерев’яну церкву Премудрости Божої у Львів перевезли у 1931 році з карпатського села Кривки, що у Турківському районі. Митрополит Андрей Шептицький створив на території нинішнього Музею народної архітектури та побуту в 1926 році Свято-Іванівську лавру. Відтак митрополит хотів побудувати для монахів-студитів церкву, але тодішній директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький порадив Главі Греко-Католицької Церкви перенести у лавру дерев’яну церкву Святого Миколая з села Кривки.
«Востаннє церкву перекривали у 1990 році, коли монахи-студити повернулись. Почались реставраційні роботи. У 2015-му ми зауважили, що церква протікає, і ми запросили майстрів із Гуцульщини, й вони покрили потрійним шаром ропи, щоб використати час і зібрати гроші на нову ґонту. Проводили різні аукціони, залучаючи художників, відгукнулись меценати – і таким чином зібрали гроші. Важливо зберегти таку пам’ятку, тому що дерев’яна архітектура відображає історію українського народу, його життя, промовляє до майбутнього. Цю церкву чотири рази намагались спалити вороги України, хотіли знищити символ української ідентичності», – каже монах-студит УГКЦ Юстин Бойко, який є ініціатором відновлення церкви.