fbpx

Прикарпатець підкорив Монблан

Суспільство 19:22, 04.08, 2019

Олександр Тутов – мандрівник з Калуша, що перетнув безліч кордонів, побував у понад 40 країнах світу та зібрав чималу колекцію слонів.

Минулого року калушанин підкорив Ельбрус та Казбек, цього літа побував на Монблані, пишуть “Вікна“.

Монблан – кристалічний масив і однойменна вершина у Грайських Альпах (Західні Альпи), на кордоні Франції та Італії, найвищий шпиль у Західній Європі (4808,73 м). Довжина масиву 50 км. Площа зледеніння – понад 200 кв. км, великий льодовик Мер-де-Глас. Центр альпінізму, який ще називають Білою горою. Під Монбланом прокладено автомобільний тунель завдовжки 11,6 км, що з’єднує Францію з Італією.

Прикарпатець підкорив Монблан 1
Прикарпатець підкорив Монблан 2
Прикарпатець підкорив Монблан 3

Олександр Тутов ще обіцяє розказати про сходженнями, а своїми враженнями поділилася учасниця експедиції Олеся Божицька:

“Ми забили бус рюкзаками і поїхали. Спали на траві в Німеччині, снідали в Австрії, блукали у Швейцарії, – нарешті, бонджорно Італія”.

Шлях до притулку Гонелла виявився складнішим, ніж уявляли:

“Коли ми дійшли до прямовисної скелі з перилами, вже було близько 10 вечора і суцільна темнота. Що там внизу? – кожен сам собі намалював маршрути падіння і льоту. Втома нагнітала ще більше. Набирали ми ті 200 метрів 4 години! Дівчата панічно боялись кожного руху, але завдяки моральній підтримці групи долали себе. Притулок підступно світився з-за каміння, а все ніяк не наближався. О 1-й ночі ми видерлись наверх, розкинули намет на квадратику біля вертолітного майданчика, поглинули колисковий чай і впали у щось подібне до сну. Ніч була ясна і тепла. Вранці привітний адмін розбудив нас і попросив прибрати намет. Ми хутко почали збори, окупували туалет і, коли вертоліт-сміттєвоз виробляв круті піке, ми вже у зв’язці крокували на льодовик”.

За кілька днів плюсової температури льодовик відкрив не те щоб всі свої тріщини, а цілі льодові кімнати:

“Було моторошно і велично. Прогноз обіцяв скорий шторм, отже, часу на аклімуху у нас немає. Під вечір ми стали табором на 3800 м, звуки грому і блискавки супроводжували наш “сон”. Через 4 години, о 2 ночі, дискотека полетіла далеко на горизонт, а ми пішли штурмувати Монблан. Знову крутий схил, перила, паніка. Я лізу перша, щоб організувати іншим страховку. Далі нічний гребінь, по обидва боки прірва – весело”.

За словами Олесі Божицької, десь на висоті 4100 метрів відчула, що її починає накривати: крок уповільнюється, сили покидають, серце пробиває груди.

Спускались до табору близько трьох годин, пробивались крізь хмару і місили снігову кашу. Перед табором учасників експедиції застав сильний град.

Погода і страшенна втома затримали учасників сходження на льодовику ще на ніч:

“А він же кожного дня трансформувався – могли обпасти снігові мости! Ми підірвались о 4 ранку, щоб застати цупкий сніг. Це було правильне рішення. Льодовик трохи змінився: стежка стала ледь помітною, мости схудли, безпечні проходи засипало градом. 3 години долали тріщини до притулку. Після такого стрьомного льодовика спуск по нічних скелях здався нам дрібницею. Гора не хотіла нас відпускати – поливала нас дощем, била блискавками. Морена забрала останні сили. В той день ми скинули 2500 метрів і вже на кривих ногах дійшли до авто. Експедицію офіційно завершено. Щастя і ступор”.

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter  лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: