Мешканка села Серафинці Городенківського району Василина Бабій відзначила 100-річчя.
За своє столітнє життя Василина Бабій і набідувалася, і пізнала радість материнства, а ще дуже любила і любить читати.
Ювілярка Василина Бабій усе життя прожила з Богом, у постійних молитвах. У школі вчилася добре. Мали дванадцять моргів землі, то в полі працювала, і худобу пасла, і в пана підробляла.
Заміж вийшла в 1948-му. Біда тоді була, пригадує жінка. Почалися колгоспи, і треба було йти до ланки. Сапала так, що ніхто не міг позмагатися з нею. Працювала на рівні з чоловіками. Свій город так само любила. Коли первісток Василько народився, то залишала сина на свою маму, а в обід бігала годувати. Опісля знайшлися дочки Ганна та Марія, за ними наймолодший Іванко.
Із чоловіком Іваном набідувалися, поки всіх дітей на ноги поставили, пише Голос України. «Пережили голод воєнних і післявоєнних років. Пекли хліб із доброї муки та продавали, а самі їли з вівса або макух. І так виживали. А голод був такий, що до нас ходили жебрати «басараби» (Серафинці — село на межі з Буковиною. — Авт.), і їх не раз находили мертвими під мурами», — пригадує Василина Бабій.
«Пам’ятаю свої шкільні роки. Батьки дали нам, дітям, добру науку: що життя — це молитва і праця. Мама дуже любили порядок скрізь, і нас привчали. Щосуботи треба було чисто позамітати подвір’я і ще дорогу коло воріт», — пригадує син Василь.
«Минуло життя, як і не було, — повторює за сином ювілярка. — Багато років прожила, дякувати Богові. І вже чимало забула з того всього. Ще якби годна ходити, а так лежу, деколи сиджу. Ніяке вже то життя, але мусиш миритися, що зробиш.
Василина Бабій рада, що має вже шістьох онуків та вісьмох правнуків.
“Останні місяці ослабла, важко читати. І то велика втрата для мене. Читання багато дає людині. Воно розвиває, шліфує розум і свідомість, дає роботу мозку, а від нього і силу тілу», — роздумує ювілярка.
«До речі, мама із роду довгожителів. Її неня прожила 95 років, сестра Марія — 90, а сестра Ганна — 98. Найстаршим після мами в Серафинцях є 96-літній Ярослав Бачинський, далекий родич. Ми всі в родині вдячні Господу за нашу маму Василину. Вдячності нас навчила мама, яка щось більше, ніж ми, побачила в житті», — зазначив Василь Бабій.