fbpx

П'ять куль, понад 200 осколків: в обласній лікарні одужує доброволець, який тримав Бахмут

Суспільство 19:15, 15.03, 2023

Наприкінці січня 51-річний Станіслав з Харкова отримав важкі поранення у Бахмуті. П’ять кульових поранень навиліт, більше як двісті осколків у ногах і руках, проникаюче поранення грудної клітки, вирваний вибухом гранати шмат стегна.

На початку лютого в опіковому відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні воїну ампутували покалічену ногу нижче коліна. Зараз чоловік проходить подальше лікування. Поруч – його головна підтримка, дружина Тетяна. Поки жінка відлучається у справах, чоловік погоджується розповісти, як вдалося вижити.

П'ять куль, понад 200 осколків: в обласній лікарні одужує доброволець, який тримав Бахмут 1
Станіслав спокійно розповідає про пережите на війні

У мирному житті Станіслав – водій бетоновоза. Вдруге пішов добровольцем захищати Україну від російської агресії. Потрапив у Нацгвардію, 4-й батальйон ім. Болбочана, а поранення отримав під час завдання на зачистку. Їхня група мала захопити приватну будівлю й утримувати її, щоб окупанти не обійшли позиції іншої бригади і не вдарили в спину.

«Коли ми туди прийшли, то напоролися на засаду. Вони нас протримали під гаубицями півтори години, поки позаймали певні точки. Врешті половина наших полягла, а я протримався до ранку, – пригадує чоловік. – Нема таких людей, яких кулі облітають, хоча я про себе думав саме так… Двох – встиг, а третій мене обіграв, як у комп’ютерній грі: впав на землю і вистрілив мені в ногу».

Вже пораненому Станіславу вдалося забарикадувати стіну в будинку. «Щоб не потрапити в полон, довелося «колупатися» з ними до ранку: вони кидали в мене гранати, а я в них стріляв». І все це стікаючи кров’ю і тамуючи біль…

«Я до болю не особливо чутливий. Чую, куля входить і виходить. Це мене вже радує, бо рука працює, – розповідає боєць. – А от коли перебило ногу, коли кості почали ламатися, подумав, що тут мені вже кінець…».

Чоловік каже, що вижив завдяки своїй злості та знанням тактики, якої навчили канадські інструктори ще в 2015-му: згрупуватися й закрити тіло, життєво важливі органи руками. «Ця тактика спрацювала: чотири дирки в руках, та я живий», – наголошує Станіслав. А ще, каже, не хотілося замерзнути чи згоріти.

«Закидали нас гранатами – загорілися стіни, стеля, тіла. І наші, і їхні… Потім почав вибухати боєкомплект на солдатах. Зачепив я автоматиком відбиту ногу і повалив в іншу кімнату. Дотягнув скільки зміг, а потім відчуваю, щось дофіга крові втратив, почали думки приходити, що краще «грохнути» себе, ніж отак мучитися… Але чиясь рука з рацією прилетіла і я викликав допомогу», – спокійно змальовує Станіслав ту ніч.

П'ять куль, понад 200 осколків: в обласній лікарні одужує доброволець, який тримав Бахмут 2
Поруч з пораненим воїном дружина Тетяна

На запитання, чи не жалкує він, що самостійно, добровільно пішов на таке, Станіслав намагається жартувати: «Ногу жалко, її ще можна було поносить, і підошва не протерлася…» До того ж ця нога також була вподобана їхнім з жінкою улюбленим котом – він її постійно гриз, жартує воїн.

І вже переходячи на серйозний лад, зізнається: «Тут, звичайно, в лікарні нерви здають. Коли встати не можу і дружині доводиться мене годувати. Незрозуміло, що буде дальше… Але хотілося б ще пожити і дітей (синові – 25, доньці – 14) на ноги поставити. Коли опиняєшся на лікарнянім ліжку, тут тільки сім’я. І воювати ми повинні не за якусь велику ідею, а за свою землю і сім’ю».

За інформацією лікарів, на сьогодні стан Станіслава стабільний. В процесі лікування чоловіка будуть готувати до протезування ноги.

Головні новини Івано-Франківська і області в TELEGRAM

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: