fbpx

Шість років на лінії вогню: "Батя" з Прикарпаття воює у піхоті

Суспільство 18:39, 20.02, 2021
НА ФОТО: "Батя", Михайло Перегінчук

Михайло Перегінчук із села Сороки Городенківського району, що на Івано-Франківщині, захищає Україну на Донбасі з 2014 року. У військкомат зголосився добровольцем – відтоді і воює.

Про воїна написала пресслужба Операції об’єднаних сил. Офіцерів ввразив чоловік, із яким зустрілися.

Зустрілися під час перебування в механізованому батальйоні, який утримує лінію зіткнення неподалік Бахмутської траси. “Неординарний чоловік. Його важко не помітити. Високий, кремезний, з козацьким вусами і таким же «оселедцем», – описують “Батю” військові журналісти.

Михайло Перегінчук – батько чотирьох дітей і вже дідусь. В мирному житті односельці тричі обирали його сільським головою села Сороки. Чоловік – активний учасник Помаранчевої Революції і Революції Гідності. Саме під час подій на Майдані, коли гинули патріоти України, зрозумів, що незалежність країни скоро прийдеться боронити зі зброєю в руках. Тому і був одним з тих, хто свідомо і добровільно пішов у військкомат, а вже звідти – у бойову бригаду.

Починав головним сержантом механізованої роти, згодом став головним старшиною батальйону. А тепер «Батя», як по-доброму його називають побратими, вже займає посаду офіцера управління батальйону.

«Батя» суворий на вигляд, але добрячої душі людина, готовий прийти на допомогу, підтримати, порадити і навчити. Саме він був серед ініціаторів будівництва вже трьох капличок ПЦУ. Першу у червні 2017-го волинські піхотинці звели у Станиці Луганській, другу у Золотому-3 через рік, а у 2019 – вже у селі Світличному.

“Батя” був і ініціатором, і координатором цих проєктів між волонтерами, духівництвом і командуванням. А ще, звісно, і будівельником.

“Там, де ми, українські захисники, – там мир, спокій і злагода. Ми проводимо лагідну українізацію місцевого населення. Тут дуже багато людей, які щиро люблять Україну, і ми допомагаємо їм пережити нелегкі часи воєнного лихоліття”, – ділиться Михайло Федорович.

Шість років на війні, численні ротації на Схід, важкі бої під Мар’їнкою, Красногорівкою, Катеринівкою, в районі Золотого-4 і Хутору Вільного, звісно ж, не додали здоров’я ветерану. Але він планує ще захищати свою державу і надалі. От тільки сумує, що донечка, якій було всього три роки, як тато пішов на війну, – виросла практично без нього.

“А ще Михайло Федорович пише вірші – про своїх побратимів, про бойовий батальйон, про бригаду і про Україну. Такий ось він – суворий і романтичний, грізний на вигляд і добрий душею, справжній українець і патріот, нащадок козацьких традицій”, – віддають належне сильному вдачею прикарпатцю.

Головні новини Івано-Франківська та області у Telegram

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: