Снайпер Дмитро із позивним “Люцифер” – боєць 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Звільняв Київщину, більше року вже на Донбасі. Каже, на війні з мотивацією все просто: “Або ти, або тебе”.
“Я жив в Італії 12 років, мав відкривати свою кав’ярню, але через ковід не вийшло. У “десятці” служив друг, у взводі снайперів, – тому в 2020 році я приїхав в Україну, зголосився в “десятку” і підписав контракт. До того тільки велоспорт був у мене в голові”, – каже Дмитро. Але вчився, читав, працював, додає воїн.
Роботу свою, – те, що воює снайпером, – називає специфічною, розповідає про захисника Фонд підтримки гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
“Снайпер – це породження війни”, – говорить Дмитро.
До повномасштабного вторгнення, пригадує він, працювали переважно по камерах, які для спостереження за українськими позиціями виставляли росіяни. З новим витком війни ситуація сильно змінилася. Були наступальні завдання, і оборонні, і треба було закріпитися. Важливо було розрізняти в боях де наші, а де окупанти, каже Дмитро. “В тих гадів буває форма наша – новісінька, з бєрцами, шевронами. Певно, готувалися, щоби зайти диверсійною групою”, – додає він.
Дмитро каже, що піхота не дуже радіє, коли на позиції приїздять снайпери. Бо для них це означає, що будуть прильоти. Те, що про снайперів показують у фільмах, це, може, 10% дійсності, зазначає він.
Найскладніше зараз на позиціях – з маскуванням. “Маскування вирішує дуже багато зараз, – говорить воїн. – На тій стороні теж є дрони з тепловізійними камерами. Від цього є деякі засоби, але не пончо”.
За словами Дмитра, снайпер може днями йти до свого одного успішного пострілу. Часто буває, що тривалий час треба вести спостереження. Треба вміти оцінити ситуацію – чи буде той один точний постріл зараз, чи його варто ще відкласти. Треба знати специфіку місцевості з розою вітрів і враховувати погодні умови та багато іншого. “Потрібно бути максимально спокійним завжди. Від цього залежить точність пострілу. Не можна себе викривати, бо ведеш спостереження днями і тижнями”, – говорить він.
Дмитро зазначає, що довкола роботи снайперів дуже багато міфів. Наприклад, про так звані снайперські дуелі. Розповідає, що найкраща дуель, коли хлопці накриють ворожого снайпера мінометом, а тоді вже він робить вирішальний постріл і знімає ворога. “Мотивація на війні – або ми, або вони. Наша мотивація – вижити. І не пустити їх далі”, – каже “едельвейс”.
