Вчора, 24 травня 2022 року, Долинський районний суд Івано-Франківської області відмовив у задоволенні позову батька дитини, який просив звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
У позовній заяві батько дитини вказував, що з 2014 до початку 2022 року в нього утворилася офіційна заборгованість у сумі майже 75 тисяч гривень, оскільки мати дитини не пред’являла до примусового виконання судове рішення, бо отримувала від нього на утримання дитини гроші та інші необхідні речі.
Протягом 2015-2016 року вони помирилися і проживали разом. Чоловік стверджував, що в цей час брав активну участь в утриманні сім’ї.
Однак спільне сімейне життя у них з відповідачкою все ж таки не склалось, і з листопада 2017 року вони перестали проживати як сім’я. Натомість він допомагав їхній неповнолітній дочці при можливості різними сумами.
У січні 2022 року відповідачка довідалась, що він має намір одружитись і що його майбутня дружина чекає від нього дитину. Тому з метою помсти, через 7 років після рішення суду про стягнення з нього аліментів, звернулась із заявою у виконавчу службу про відкриття виконавчого провадження.
Відповідачка у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, вказуючи на відсутність для цього підстав, оскільки батько дитини протягом 2015-2016 років хоч і проживав з нею, але грошей не давав, бо із закордонних заробітків практично нічого не привозив, а на роботі пропрацював лише один місяць. Вона ж, щоб прожити з дитиною, змушена була оформити кредит на суму 9700 грн.
Наприкінці 2016 року позивач вчинив скандал, і з цього часу разом вони не проживають.
Підтвердила, що позивач інколи передавав гроші дитині, надсилав посилки, купляв одяг та взуття. На її неодноразові телефонні дзвінки з проханням надати кошти на утримання неповнолітньої дочки, оскільки сама не може забезпечити її всім необхідним, позивач не реагував, що і змусило її звернутись у виконавчу службу для примусового стягнення аліментів.
Жінка додала, що попри відкриття виконавчого провадження за період з січня по травень 2022 року вона не отримала від позивача жодної копійки аліментів.
Відмовляючи чоловікові у позові про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, суд виходив з положень ч. 2 ст. 197 СК України, згідно з якими за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Позивач не надав суду жодних доказів про наявність у нього тяжкої хвороби чи інвалідності та у судовому засіданні ствердив, що він фізично здоровий, не хворіє, інших утриманців не має. А сам факт проживання жінки та чоловіка разом, на думку суду, не свідчить про участь останнього в матеріальному утриманні дитини.
Тому суд не знайшов підстав, які б дозволили звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами.
Крім цього, суд вказав у своєму рішенні, що позивач після фактичного поновлення відносин з відповідачкою мав право звернутися до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, однак не зробив цього, хоч і знав, що має сплачувати аліменти. Рішення суду також не виконував, у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість.
Як роз’яснили у пресслужбі суду, інтереси дитини за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Тому батьки, які не мають тяжкої хвороби чи інших істотних обставин, повинні належно виконувати свої батьківські обов’язки, зокрема щодо матеріального утримання дітей. А нерегулярні подачки не можуть замінити обов’язок сплачувати аліменти, що виникає за судовим рішенням, навіть якщо він виник 7 років тому.
