Цей заклад навідує багато волонтерських організацій та чимало небайдужих людей. Проте усі заходи адресовані усім мешканцям геріатричного пансіонату. Унікальність проєкту STAY в концентрації уваги на одному конкретному підопічному закладу.
На сторінці проєкту в соціальній мережі Фейсбук розміщено альбом з фотографіями та розповідями про кожну стареньку людину, яка проживає в геріатричному пансіонаті (домі для перестарілих, ця назва більш звична для людей). Кожна людина має змогу погортати цей альбом і, якщо їй стане небайдужою історія конкретної бабусі чи дідуся, може зголоситися стати для старенької людини названим онуком.
Умови участі в проєкті дуже прості. Один раз на тиждень потрібно просто приїхати в гості до пансіонату і поспілкуватися з названими бабусею чи дідусем. Власне, брак спілкування, нестача особистих стосунків – найбільша проблема стареньких. Серед них є люди, які на старості залишилися зовсім самотніми, є такі, чиї діти та онуки проживають за кордоном, є й такі, чиї рідні часто навідують їх. Та все ж кожна нова людина – це радість, кожен вияв уваги – це вибух емоцій та хороший настрій.
“Протягом року наші волонтери написали 71 зворушливу історію з життя підопічних пансіонату. Названі онуки почали навідувати стареньких з перших днів дії проєкту. Понад 30 стареньких уже мають нових друзів – названих онуків. Але чимало дідусів та бабусь і досі чекають, аби у їхньому житті з’явилися ось такі онуки. Коли ми приїжджаємо до пансіонату, вони запитують: «А для мене ви уже когось знайшли?» За цей рік четверо учасників STAY померли. Дехто уже мав названих онуків, дехто – так і не встиг їх дочекатися”, – розповіла автор ідеї Ілона Мурзова.
“Нам тільки рік, але ми встигли зробити дуже багато. І понад усе наша команда мріє, аби STAY став всеукраїнським проєктом і почав функціонувати в кожному населеному пункті, де діють геріатричні пансіонати”, – додала вона.