19 листопада Державне агентство з питань мистецтв та мистецької освіти оголосило результат конкурсу на найкращий ескізний проєкт Великого державного герба України. З-поміж 112 допущених до конкурсу робіт перемогу здобув ескіз графіка Олексія Кохана.
«Ескіз-переможець містить обов’язкові елементи для великого Державного Герба, зокрема: герб Війська Запорозького, воїна-козака, лицаря з мушкетом та знак Княжої держави Володимира Великого, тобто малий Державний герб», – зазначив міністр культури Олександр Ткаченко.
Саме ці елементи, нагадаємо, передбачені для Великого державного герба в Конституції України. Однак Олексій Кохан використав у своєму ескізі також геральдичного галицького Лева (символ Західноукраїнської народної республіки) та фігуру архангела Михаїла (символізує Наддніпрянщину). Таким чином, за задумом автора, такий герб має втілювати ідею соборності України. Ключові смислові елементи «декоровано» зображеннями хоругви, китиць калини і пшеничних колосків.
Для остаточного затвердження ескізу як Великого герба міністерство юстиції має розробити проєкт відповідного закону, а Веховна Рада затвердити його конституційною більшістю.
Тільки граблів не вистачає
На відміну від членів конкурсної комісії, користувачів соцмереж робота Олексія Кохана не захопила. Кольоровий і щедро прикрашений дрібними деталями ескіз викликав справжню бурю безжальної критики і глузувань. Ми не знайшли жодного схвального відгуку, натомість мистецтвознавці, художники, письменники, журналісти просто вщент рознесли проєкт Кохана. Автори відривалися, не добираючи слів. Також мережею поширюються меми і карикатури на ескіз.
Олександр Зінченко, історик і публіцист:
«Правляча дилетантура пропонує прийняти в якості Великого герба якусь індонезійську біжутерію. Воно неестетичне, ніяке, гидке. Ми маємо ідеальний герб. Вже.
Я маю стосунок до тієї частини українського суспільства, яка іронічно ставиться до ідеї запровадження Великого герба попри певні конституційні вимоги. Чому?
Справа в тому, Тризуб – це фантастична, абсолютно досконала лаконічність графіки. Він – ідеальний. Як можна покращити ідеал – я не розумію. Будь-які додаткові елементи, які хтось хоче до тризуба причепити, зруйнують цю фантастичну, абсолютно досконалу лаконічність графіки.
По-перше. Український герб у тому вигляді, в якому він існує зараз, входить у трійку найбільш сучасних за графікою, найфантастичніших гербів світу! У нас хороша компанія з Швейцарією та Японією.
Україна, Швейцарія і Японія – ось три герби із найбільш досконалою лаконічністю графіки.
Більшість проєктів герба, які я бачив на попередніх трьох конкурсах, дуже нагадують стилістику гербів центральноафриканських країн. Там теж багато дрібних елементів, багато позолоти. Мене це хвилює.
Навіщо потрібний герб державі? Це функція зовнішньої атрибутики. Головна функція герба – символічно відрізнятися і вирізняти країну, в певний спосіб демонструвати свою інакшість, несхожість, окремішність від інших, свою національну історичну традицію. Цей герб – абсолютно відповідає цій вимозі: на 200%, на 300%, на 500%, на 1000%.
Тризуб сполучає досконалу сучасність графіки, сучасність дизайну із тисячолітньою історією.
На тлі стилістичної одноманітності більшості гербів світу він виглядає як потужний візуальний удар: його агресивна виразність інтригує таємничістю, його неможливо забути.
Тому незрозуміло, а навіщо взагалі потрібний Великий герб?!
У світі є лише кілька унітарних держав, які мають великий герб.
Для унітарної держави, та ще й республіки, великий герб – радше виняток з правил, ніж правило.
По-друге. Великий герб – це пережиток феодального минулого.
Великий герб – це графічне відображення титулу суверена. Наприклад, герб Російської Імперії – мав зображення кожної землі, яка була згадана у титулі Імператора Всеросійського… На Великому гербі Російської Імперії мало бути відображено близько півсотні гербів титулярних земель.
Але намалювати такий герб із неймовірною кількістю дрібних деталей, а потім використовувати цю громіздку геральдичну композицію на печатках чи документах – страшенно складно, а часом – просто незручно. Тому Великий герб спрощували, створювали на його основі середній і малий герби задля зручності. Тобто Малий герб є спрощенням Великого, а не навпаки: великі герби з малих не виростають!
І у мене виникає питання: навіщо ми, маючи геніальний у простоті, лаконічний символ, намагаємося його перетворити на такий, що менш зручний у використанні?!
Другий важливий аспект використання Великого герба: а навіщо Україні феодальна символіка!? Навіщо нам символічно підтримувати феодальну традицію, якої тут ніколи не було в такому вигляді? Ми федералізуємося? Ми відновлюємо феодальний лад? Що символізує запровадження великого герба в унітарній республіці? Це велике питання.
По-третє. Чому взагалі виникла ідея з великим гербом?
Нагадую, у ніч на 28 червня 1996 року комуністи заблокували прийняття Конституції. Через оту статтю про державну символіку. Для комуністів це був символ боротьби за українську незалежність – боротьби «українських буржуазних націоналістів» Петлюри і Грушевського, Української Повстанської Армії.
Вдумаймося: для комуністів у незалежній Україні був неприйнятним символ боротьби за незалежність!
Вони намагалися його «розбавити» збіжжям, калиною-малиною, гербарієм, флорою, фауною, серпом-молотом-плугом-шаблями-мушкетами-казаками. Головне, щоб тризуба було якнайменше. І заблокували прийняття цілої Конституції.
І тут постає наступне питання: а навіщо нам витягати з нафталіну проблему, яка була народжена психологічними абераціями комуністів?
По-четверте. Відбулося три конкурси, вони показали, що неможливо придумати нічого кращого за те, що ми маємо нині на гривнях і монетах.
Навіщо витрачати купу грошей на новий конкурс, який приречений на провал?..
Платити за оту індонезійську біжутерію, що вже була у вжитку з огляду на попередні конкурси, члени уряду і парламенту можуть виключно за власні кошти, з власної кишені. Якщо правляча дилетантура проголосує за цей огидний несмак – я емігрую і платити за утримання цих нездар не буду».
Остап Українець, письменник, перекладач:
«Цей проєкт – феноменальне, титанічне, непроминальне у…банство, за яке всіх причетних слід примусово відправити на курси мистецтвознавства. Хоч це й не допоможе».
Іван Семесюк, художник, музикант:
«Раптовий конкурс на Великий Герб – це просто один з фрагментів розпилу конструкції перед фінальною утилізацією. Взагалі це цікава і масштабна історія.
Виглядає так, що конструкція, в якій ми досі живемо і яка ще пару років тому мала шанс на еволюційні зміни, яка зі скрипом, але змінювалася на краще, і от вона схлопується навіть на символічному рівні.
Демократія в умовах війни на винищення і при провальній якості пересічного громадянина, якось вона не виправдала себе, і це є удівітєльний факт, рєбята.
Все, до чого дотягуються руки цієї законним чином обраної влади, – все це знецінюється в нуль. Майдан і війна, на черзі ось Великий Герб – все фактично уже перемелено в якійсь глевкий понятійний шлак завзятими хаоситами. Або відверто ватними, або дебілкувато по-свинолупськи патріотичними.
І все це лише тому, що великій масі люду тупо не вистачило когнітивних здібностей, аби відчути тупе на…балово, яке було видно уже по походкє входящєго в кімнату вора.
Достатньо перегляду однієї серії серіалу “Слуга народу”, щоби зрозуміти – перед нами вори, прєдатєлі, най…бщики, кугути і кацапня.
Але ж саме завдяки цьому серіалу за них й проголосував виборець. Ви розумієте, що це означає?
Герб – то просто один з язиків полум’я, яке жере будову».
Олекса Манн, художник:
«А хто автор цього уй…бищного герба, що вибрали дебіли, які є «фахівцями з геральдики, історії, юриспруденції і мистецтвознавства». І хто ці фахівці? Цим макакам не можна довірити навіть коров’ячи кизяки в стопочку складати, не те що щось з гербом робити.
Нарбут в труні перевернувся, підозрюю. І що саме цікаве, щоб вони, на чолі з своїм гундосом, не зробили, все виходить просто вкрай ху…ово. Це просто якийсь талант».
Роман Кулик, журналіст, блогер, ветеран АТО:
«Об’єктивно слабкий проект, як на мене. Весь конкурс дав той вихлоп, що і очікувався багатьма з самого початку затії. Тому продовжую стояти на позиції, що Малого Герба Україні цілком достатньо і пора лише затвердити це в Конституції. Тризуб є цілком самодостатнім і естетично крутим, щоби перестати думати про конкурси на великий Державний Герб України».
Микола Княжицький, народний депутат України:
«Насправді, Україна має Великий Герб. Ось великий і малий герби, створені для УНР великим Василем Кричевським. Його попросив це зробити Михайло Грушевський. А поруч кольоровий герб, який сьогодні затвердили наші урядовці. “А какая разнітса!”»
Наталка Зубар, науковця, громадська діячка, журналістка, експертка з інформаційної безпеки:
«Мені всім подобається (розпил бабла мінхерачечною) проєкт великого герба. Тільки граблів не вистачає. Не можу визначитися, кому треба тримати граблі – козаку, святому чи леву. Чи всім трьом. Чи їх всіх трьох повісити на граблях. Разом з херачечною».
Що відомо про автора проєкту Великого державного герба
Олексій Кохан – відомий український графік, заслужений художник України. Народився в 1947 році в Києві, закінчив Київський художній інститут.
Працював ілюстратором на Українському телебаченні, у багатьох видавництвах, був головним художником журналу «Перець».
Олексій Кохан є визнаним фахівцем з геральдики, членом Українського геральдичного товариства. Він є автором прапора прикордонних кораблів України, символіки низки районів і міст України.
Що важливо, Олексій Кохан є співавтором Малого державного герба України, який зараз використовується і здобув високу оцінку як фахівців з геральдики та мистецтвознавців, так і всього суспільства. «Наскільки вдалий був щит і тризуб, наскільки невдале усе решта», – зауважує з цього приводу Олександр Зінченко.
Четверта спроба
Нинішній конкурс – далеко не перша спроба прийняти Великий державний герб України. До цього пробували вже тричі.
Перша була ще в 1993 році, друга – в 1997-му, третя – в 2009-му. Жодна не пройшла Верховну Раду – не вистачало голосів. Чимало експертів і політиків у зв’язку з цим заявляли, що найкращим і найпростішим виходом із ситуації було б прибрати з Конституції згадку про Великий герб.
Цілком вистачить, вважають експерти, так званого Малого герба – золотого тризуба на синьому щиті, який був затверджений ще в 1992 році. Цієї думки, зокрема, дотримувався навіть перший президент Леонід Кравчук.