20 лютого Україна вшановує пам’ять героїв, які віддали своє життя за вільну, європейську Україну на Революції Гідності.
Зранку в Івано-Франківську на могилі Романа Гурика у Меморіальному сквері відправили панахиду за Героями Небесної Сотні. Учасники принесли на могилу квіти та лампадки.
«Всередині Майдану не було переживань і відчуттів, що були зовні і є зараз. Кожен робив свою справу, знали, що є поранені, вбиті. У Михайлівський собор приносили тіла, але кожен продовжував робити свою роботу. А вже потім було зрозуміло, що відбулося в ці дні», – пригадує трагічні події депутат міськради Петро Шкутяк.
Зараз, за словами Шкутяка, прийшло усвідомлення, що війна з Росією розпочалася ще на Майдані і Герої Небесної Сотні – це перші солдати, які загинули в російсько-українській війні.
«Це боротьба за нашу державу, українську ідентичність і свободу, яка переросла у війну. Росія на Майдані, на Інститутській напала на Україну. Загиблі там – це перші солдати, які загинули в боротьбі проти російської окупації в Україні», – каже Петро Шкутяк.
Прийшов на могилу Романа Гурика блогер, ветеран АТО Олексій Петров, який на запрошення побратимів їде у Коломию відкривати спортивні змагання.
«Сьогодні ми не могли не зайти на могилу до Романа Гурика. Хлопчика, який своїм героїзмом підштовхнув багатьох з нас на кроки, до яких ми не були готові».
Петров не брав участі у подіях на Майдані Незалежності. За всім спостерігав у мережі і не розумів, як у європейській країні можуть розстрілювати беззбройних людей.
«Тоді у багатьох всередині відбувся перелом: якщо їм не було страшно, то чому має бути страшно нам?. Роман та інші боролися не за посади, не за привілеї. Вони боролися за свою країну. Для мене це був шок. І вже 2 березня 2014 року я піднявся з дивана і пішов у військкомат, – розповідає Олексій Петров. – Хлопці зробили перший крок на Інститутській, потрібно було робити другий і третій крок».
Він переконаний, що зараз українцям важливо не звернути убік, не злякатися, щоб кров Героїв Небесної Сотні і військових не була даремна.
«З Росією не може бути ніякого примирення. Ми маємо завжди пам’ятати, передати своїм дітям, онукам: на півночі і сході для України живе небезпека. Як тільки ми повернемося до них спиною, вони обов’язково знову встромлять нам ніж у спину. До Росії тільки обличчям, тільки зі зброєю і розумінням: там живе ворог. Ми маємо бути героями приказки: «Хочеш миру – готуйся до війни», – переконаний Олексій Петров.