Всесвітній фонд природи (WWF) почав програму “Вільні річки”. Вона допоможе запобігти зневодненню річок, полегшити прохід риби на нерест і навіть повернути в екосистеми рідкісних тварин.
Дорогу форелі
Звільнення річок (dam removal) — природоохоронний пріоритет Європейського Союзу. До 2030 року країни-учасниці планують відновити вільну течію 25 000 кілометрів річок для підтримки водозабезпеченості та природи регіону. Україна поки не має подібного національного плану, тому Всесвітній фонд природи WWF-Україна разом з партнерами реалізують перші проєкти.
Почали реалізацію програми WWF “Вільні річки України” зі звільнення від греблі (кляузи) потоку Лостунець у басейні Чорного Черемошу на території Національного природного парку “Верховинський”.
Чотири дні тривав демонтаж старовинної кляузи на Лостунці, яку збудували 140 років тому для сплаву кругляка в долину. Фахівці вручну розрізали колоди, які відтягувала спецтехніка, і розчищали територію від намулу та сміття.
Кляуза не використовувалася понад пів століття і, хоча почала руйнуватися від часу, досі перешкоджала міграції риби, зокрема червонокнижної форелі струмкової. Риба не могла піднятися у верхів’я струмка на нерест. Як результат, постраждала популяція ведмедів, які харчуються фореллю, а видра і норка європейська взагалі пішли з цих місць. За спостереженнями спеціалістів Верховинського парку, вже на другий день після демонтажу кляузи і відновлення проточності форель пішла вгору по течії на нерест. Природоохоронці сподіваються на повернення й інших тварин.
Туристам і шанувальникам історичної спадщини перейматися демонтажем цієї кляузи не варто, вважає відомий франківський мандрівник Олександр Матура. Кляуза давно потребувала демонтажу і не мала жодної естетичної або історичної цінності. Тим більше добиралися до неї одиниці – ті, що хто відважувався продертися захаращеним потоком Лостунець в бік Чивчина.
“WWF розпочав програму “Вільні річки України” у басейні Чорного Черемошу, тому що це наш річковий “золотий запас”, поки ще чиста вода та є реальна можливість повернути рідкісні види в локальні екосистеми. Це перший крок до відновлення українських водних екосистем. Річки з вільною течією допоможуть нам пом’якшити вплив зміни клімату та попередити посухи”, — говорить Ольга Денищик, еколог, керівниця практики “Вода” Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.
“Дослідження річок та потічків лише басейну Черемошів та Питули виявило понад 12 штучних перешкод, які є не функціональними та порушують водозабезпеченість території. Саме такі, вже не потрібні людям споруди необхідно виявити на всіх річках України та відновити вільний рух води. Всесвітній фонд природи продовжить роботу над цим в Карпатах, але ми хочемо передати досвід та естафету далі, зокрема керівникам ОТГ, які можуть відновлювати водозабезпеченість регіонів замість підтримки непотрібних споруд”, — додає Ольга Денищик.
Партнером проєкту у Карпатах став Національний природний парк “Верховинський”, який знаходиться у найбільш віддаленій та важкодоступні частині Українських Карпат.
“На території парку, у верхів’ях Чорного та Білого Черемошів, знаходяться залишки п’яти гідротехнічних споруд (кляуз), які в тій чи іншій мірі стали штучними бар’єрами для міграції риб. Тому втілення такого природоохоронного проєкту разом зі Всесвітнім фондом природи отримало всебічну підтримку з нашого боку”, — коментує Михайло Нечай, директор Національного природного парку “Верховинський”.
“Від залишків таких гідроспоруд повинні бути звільнені насамперед усі природоохоронні території України. Окремо слід виділити гірські річки, іхтіофауна яких є вразливою до замулення, пов’язаного з греблями. Зацікавленими у звільненні річок, крім громадських природоохоронних товариств, має бути сама держава — природоохоронні установи, науково-дослідні інститути, екоконтролюючі органи. А також громадяни, які користуються цими природними ресурсами, наприклад рибалки та мисливці”, — додає Михайло Нечай.
Що таке кляуза
Сплав лісу з високогір’я Українських Карпат почався наприкінці ХІХ сторіччя за Австро-Угорщини і продовжився за радянської України аж до 1970-х років. Для керування гірським потоком будувалися греблі зі шлюзами, які називалися на німецький манер “кляузами”. Вони перегороджували річку, утворюючи водосховище, яке спускали, забезпечуючи в ріці необхідний для сплаву лісу рівень води.
У середині 1880-х у басейні Чорного Черемошу, який зараз частково входить до національного природного парку “Верховинський”, діяло вже 12 клявз, у басейні Білого Черемошу — 5.
Будівництво гребель та інших гідротехнічних споруд (таких, наприклад, як бокованки – відбійні деревяні стінки на вигинах ріки) було необхідним через відсутність залізничного сполучення. У віддалених важкодоступних місцевостях потоки були єдиним можливим шляхом доставки кругляка з високогір’я.
Плоти з кругляка називалися дарабами, а сплавників – дарабарями або бокорашами. Це було важка і небезпечна професія, з високим рівнем летальності і каліцтв. Останні дараби пройшли Черемошем у 70-ті роки минулого століття. Коли ж для транспортування лісу почали масово використовувати автомобільний транспорт, потреба в кляузах відпала. За ними перестали доглядати, і ці вражаючі споруди почали руйнуватися.
Що далі в програмі
Ольга Денищик, керівниця водного напрямку WWF-Україна пояснює, що річки — це кровоносна система природи. Змінюючи русло, створюючи штучні бар’єри, ми впливаємо на весь ландшафт.
“Наприклад, у нас є вільнотекуча річка, якою рухаються риби, в якій вниз за течією пересуваються мікроорганізми, спускаються органічні рештки, поживні речовини. Коли ми створюємо штучний бар’єр — ми змінюємо всю екосистему. Вода перестає бути проточною, змінюється видовий склад риб. Ті, що мігрують, зникають. Таким чином була повністю знищена популяція осетрових у Дніпрі. Також ті органічні рештки, які повинні спускатися вниз за течією, будуть накопичуватися у водосховищі разом із мулом, вони не будуть спускатися. Це призводить до того, що тварини, які мешкають нижче за течією, будуть недоотримувати тих поживних речовин, які зазвичай приходили до них згори”, — пояснює Ольга.
Програма “Вільні річки України” розрахована на кілька років і передбачає дослідження та збереження природного стану цінних заплав річок, демонтаж застарілих гідроспоруд задля відновлення вільної течії, шляхів міграції та місць нересту риб. Вона включає “пілотні” проєкти зі збереження та покращення екосистем річок, які будуть готові для масштабування по всій Україні.
Більшість річок України були спрямлені. Це поглибило їхні русла та знищило заплави — природні інкубатори життя. Згідно з інструментом WWF Water Risk Filter, стан прісноводних ресурсів в Україні перетнув позначку “високий ризик” і впевнено прямує до статусу “дуже високий ризик”.
Єдиний шлях адаптації до глобальних кліматичних неконтрольованих змін — повернути екосистеми до природного стану, щоб вони могли забезпечувати нас якісною питною водою, дарували відпочинок, рибу та неповторну красу заходу сонця у водяному дзеркалі.
Програма “Вільні річки України” відбувається завдяки WWF-Нідерланди, які організували збір коштів у Європі на підтримку перших проєктів у Карпатах. За сприяння Міністерства охорони довкілля та природних ресурсів, Національного агентства водних ресурсів України, Верховинського та Гринявського лісгоспів.