Коли Аліна Касілова приходить на роботу, діти одразу кидаються її обіймати та наввипередки діляться історіями. Дівчині всього 24 роки, працює психологом в Івано-Франківську у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, практикує у нещодавно створеному Центрі психологічної допомоги дітям "Серденько", допомагає працівникам відділу ювенальної превенції ГУНП зі складними підлітками. Активістка, волонтерка та просто гарна людина.
До Івано-Франківська дівчина переїхала з Дніпропетровської області. Ще навчаючись у школі, дівчина волонтерила у соціальних центрах та дитячих інтернатах. У студентські роки вже сама проводила тренінги з психології. Постійно намагалася просувати прогресивні ідеї, втілювати проекти у рідному місті Жовті Води, але не знаходила там підтримки і не бачила свого майбутнього.
"Я отримала диплом в Дніпрі, але це місто мені ніколи не подобалось. А на Західну Україну я приїжджала за програмою обміну "Твоя країна" – для обміну досвідом між областями. Перший раз я потрапила саме в Івано-Франківськ. Я тут відчула тепло: правду кажуть про "тепле місто", справді душевне. Тоді я вирішила, що, як тільки отримаю диплом, відразу переїду сюди. Так, наступного дня, коли це сталося, я зібрала всі свої речі і переїхала з Дніпра", – розповідає Аліна.
У Франківську дівчина відразу почала працювати психологом у дитсадках, а згодом перейшла до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей.
День захисту дітей у Центрі соціально-психологічної реабілітації
Проблемні діти
Найчастіше до Центру проблемних дітей привозять соціальні служби. Перше завдання психолога – діагностувати проблему.
Буває, підлітки можуть дозволити собі облаяти працівників Центру чи навіть штовхнути. Однак така захисна реакція може виникати тоді, коли діти відчувають, що їх обманюють.
Більш тихі і замкнуті діти, які пережили фізичне чи сексуальне насильство, розповідає Аліна. Хтось усвідомлює, що це було насильство, хтось – ні. Буває, діти вважають, що у цьому є їхня вина, в інших це може перерости в агерсію через бажання помсти.
Трапляються діти із заможних й успішних сімей, які тікають з дому лише заради того, аби привернути до себе увагу завжди зайнятих батьків.
Психолог зазначає, що інколи робота соцслужб не зрозуміла. Працівники можуть привозити до Центру реабілітації свідомих підлітків, які з певних причин опинилися без нагляду, але можуть дати собі раду і є цілком самостійними, ходять до школи. У той же час можуть залишати дітей з батьками, які зловживають алкоголем, недогодовують та ображають їх, …бо "так пише закон".
"Спершу завжди треба розібратися, які є проблеми в родині, як дитина взагалі себе почуває. В нас є багато дітей з відхиленнями в розвитку через те, що батьки ними просто не займались. Часто буває, що діти в 14 років ледве читають по складах. Деякі діти в 4 роки не можуть розмовляти просто через те, що з ними ніхто не говорив і нічого не вчив. Тому потрібна первинна діагностика. А далі вже складається індивідуальна корекційна робота, і тоді підключаються психологи, вихователі, і всі разом допомагають дитині", – розповідає психолог.
Близько 75% дітей потрапляють до Центру реабілітації саме через недогляд та байдужість батьків. Чимало з них не розрізняють добра та зла, бо їм цього ніхто не пояснював. Якщо до трьох років дитину не навчити елементарних слів, то потім надолужувати надзвичайно складно. Інколи батьки самі звертаються до Центру реабілітації, аби фахівці допомогли дати раду з дітьми.
Аліна переконана, що виправити можна будь-яку поведінку. Найголовніше – дати дитині увагу, тепло і ніжність, щоб вона могла довіряти:
"Якщо з дітьми постійно розмовляти, питати, як у них справи, обіймати і казати, що вони молодці, бо зробили щось (навіть якусь потрібну дрібницю), то діти починають дуже швидко розвиватись. Сприяє й те, що вони знаходяться в середовищі дітей та дорослих різного віку… буває водночас і по 40 дітей".
Дехто вважає такі відносини з підопічними Центру фамільярністю та "відносинами іншого рівня", однак Аліна не здається і з усіма дітьми – і дорослішими, і меншими – намагається побудувати теплі стосунки.
Як виховати щасливу дитину
Батьки завжди є авторитетом, незалежно від їх успішності. Від народження рідні керують життям дитини, тому, безумовно, діти до них завжди прислухаються.
Одне із найважливіших правил – позитивно оцінювати дитину. Потрібно завжди цікавитись її навчанням, друзями, життям.
"Часто звертаються батьки зі скаргами, що дитина не хоче вчитися. Але потім з’ясовується, що дітей оцінюють лише за оцінками у школі. Навіть якщо дитина отримає погану оцінку, потрібно нагадувати їй, що батьки її люблять, та пропонувати допомогу", – зазначає Аліна.
Попри гонитву за успішною кар’єрою та постійну зайнятість на роботі для дитини завжди потрібно знаходити час, а не виправдання.
Напередодні нового навчального року батьки турбуються, як зробити початок навчання легшим та бажаним для школярів. У нинішніх умовах викликати в дитини інтерес та мотивувати її до навчання непросто.
День знань у Центрі соціально-психологічної реабілітації
Психолог поділяє дітей на два типи: одні не мають жодного підґрунтя для навчання і не готові до вивчення шкільної програми, інші – переросли це, бо їх навчили читати, писати та рахувати ще до школи. Для усіх передбачена одна програма, один системний підхід, тому обом типам дітей навчання у школі нецікаве.
Якщо говорити про першачків, їм особливо тяжко, адже їхнє життя змінюється повністю. Найбільш оптимально – віддавати дітей вчитися у заклад, де в них вже є друзі чи то з садочка, чи то з двору. Так навколо дитини буде сформоване зручне оточення і вона не буде надто боятися чогось кардинально нового. Великі надії подає Нова українська школа, яка орієнтована на індивідуальність кожного школяра.
Популярності набирають і приватні школи, де максимально дбають про дітей. Однак навчання у них далеко не кожній родині по кишені. У Франківську з’являються альтернативні школи, але батьки мусять бути впевнені, що їхні діти готові до швидкого розвитку.
Батьки мають допомогти дитині побачити кінцеву ціль, каже Аліна. Теперішнє покоління ще з підліткового віку може вирішувати, ким бути в майбутньому. Зазначимо, що вже в 10 років діти почуваються підлітками. Тож якщо дитина, наприклад, мріє бути лікарем, її потрібно підтримати та орієнтувати на вивчення природничих наук.
Гіперактивних дітей, у яких є надлишок енергії, потрібно займати різними активностями: мистецькими школами, спортом. Найкраще – запитати саму дитину, що їй цікаво.
"Проблема у тому, що в нас батьки часто вважають, що вони все знають краще за дітей. А дітей ніхто не питає, чи їм добре, чи ні. Буває, що батьки пропадають на трьох роботах, щоб дати дитині все, що вона хоче, але ніхто ж не питає, чого та дитина хоче насправді. Може, їй не потрібно нового комп’ютера, а треба посидіти та поговорити з мамою", – каже психолог.
Аліна Касілова з підопічними Центру соціально-психологічної реабілітації дітей
Брак батьківської уваги може схиляти до втечі з дому. Часто діти знаходять втіху в комп’ютерних іграх, бо відчувають там свою значимість та безпеку. Коли повертаються в реальний світ, батьки їх починають навантажувати домашньою роботою та завданнями. Часу на звичайне спілкування не залишається.
Комп’ютерна залежність лікується, однак це потребує незламного терпіння, величезних зусиль та багато часу.
"Сучасним батькам нема коли спілкуватися з дітьми, і тому їм легше дати ґаджет, включити мультик – і все. З цього все і починається. З дитинства дитина дивиться мультики, потім грає на телефоні в ігри, далі переходить на комп’ютер… А у підлітковому віці батьки згадують: "Що сталося? Дитина мені вже не допомагає, хоча по віку вже мала би". Тоді починають чіплятися до дітей, чому вони грають ігри", – зауважує психолог.
Дитина має відчути себе потрібною і значимою у реальному світі. Потрібно пропонувати разом провести час, сходити в магазин та просто поспілкуватися.
"Це не спрацює з першого-другого-третього разу, бо для дитини це буде дивно, що її ніколи нічого не просили, нікуди не брали, а тут раптом така увага. Вона вибере залишитись у своєму безпечному теплому місці, в комп’ютерній грі. Але якщо потроху виводити дитину з цього стану, він проходить. Хоча звести на нуль комп’ютер неможливо", – каже Аліна.
Дитині потрібно все пояснювати. "Істерики у будь-якому віці є нормальними. Навіть з три річною дитиною треба говорити і все їй пояснювати. Потрібно пояснювати свої емоції та почуття, чому батьки так діють, а не інакше. Тоді дитина починає розуміти і контролювати себе. Не варто свій гнів на роботі перекладати на дитину і винити її в чомусь. А якщо так вже раптом сталося, то потрібно просити вибачення і пояснювати свою поведінку", – радить психолог.
Дорослим підліткам, які хочуть працювати, варто дати можливість робити це. Але ні в якому разі не примушувати до роботи.
"Діти дуже швидко зараз ростуть. У 14 років вони вже можуть себе почувати дорослими, і це для них нормально. Навіть краще, якщо вони підуть працювати, а не пити пиво і так доводити, що вже дорослі. Такі рішення поступово готують до життя, – вважає фахівець. – Головне, щоб не примушували батьки, бо це може пришвидшити темп дорослішання і вже у 25 років людина не захоче працювати, але дозволити собі цього вже не зможе".
Важливо, щоб батьки були гарним прикладом дитині. Саме їхню поведінку дитина сприймає за нормальну модель буття. Краще та швидше засвоюються, на жаль, саме погані вчинки та слова.
"Знайти гармонію в сім’ї можна, якщо ти можеш віднестись до цього усвідомлено. Якщо ти можеш сказати про свої почуття, емоції та потреби іншій людині, – наголошує Аліна Касілова. – Коли ти будуєш свої зв’язки з оточуючими на довірі, можеш відмовити і не почувати себе винним. Це високий рівень саморозвитку. Якщо щаслива родина, то в ній буде і щаслива дитина, яка буде гармонійно розвиватися. Це все йде першочергово з відносин між чоловіком та жінкою".
Олена БАС
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!