четвер, 25 квітня

Розкодування української літератури

Роман Черковський Письменник, викладач літератури.
Відповідно до Концепції "Нової української школи", з вересня 2018 року вчергове змінено шкільні програми. Особливо шокуючими новації стали для вчителів української літератури.
Фото unsplash.com Фото unsplash.com

Окрім того, що в 10-11 класах суттєво зменшилась кількість годин (з 210 до 140), так ще й зникли безліч знакових творів, які становили (за світлої пам'яті Нілою Заборовською) код української літератури.

Тих, хто спробував протестувати проти таких нововведень, було обмаль, їх не почули. Це й не дивно, адже Міністерство освіти очолював вже не українофоб Дмитро Табачник, а начебто "своя" Лілія Гриневич. Тож чи варто було "розганяти зраду"? А мабуть, таки варто, бо стрімкий курс на денаціоналізацію української літератури, переконаний, вже незабаром дасть свої плоди.

Перейдімо до конкретики. Які ж твори виявилися, на думку міністерства, зайвими у новій програмі для старшокласників?

"Облога Буші" Михайла Старицького. Твір зачіпає тему українсько-польських стосунків, зради, героїзму та самопожертви заради рідного краю. Теми, безумовно, актуальні, особливо сьогодні, в час війни, але ж… українсько-польські проблемні стосунки!!! Не комільфо. Безпечніше вилучити!

"Перехресні стежки" Івана Франка. Тут маємо тему боротьби українців за свою національну ідентичність. Але на цьому тлі нещадна критика польського свавілля, жидівської облуди. Якось невдобно, ніби не "по-європейськи". Вилучити! Замінили "Сойчиним крилом" − твором про дівчисько, яке наробило купу дурниць, звело зі світу батька і в пошуках себе та кохання переспало з десятком чоловіків.

Про "Бояриню" Лесі Українки було заборонено навіть згадувати за часів СРСР. Намагався драму вилучити з програми й сумнозвісний Табачник. Але вдалося це остаточно зробити аж тепер. Що ж такого дражливого у цьому творі? У ньому йдеться про наслідки Переяславської угоди для України, про початок окупації нашої землі Московією, про прірву між менталітетами українців та росіян, про ціну зради, про прислужництво московському цареві, про свободу і рабство. Актуально? Достатньо й "Лісової пісні", вважають у міністерстві. Вилучити!

Непотрібною в новій програмі виявилася й "Земля" Ольги Кобилянської з її символізмом, національним архетипом землі й несвідомим комплексом братовбивства. А ще, дозволю собі припустити, твір отримав "чорну мітку" й через негативні óбрази циган: Рахіри – ледарки, пʼяниці, розпусниці та її батька-злодія. Натомість з’явились твори авторки з феміністичним дискурсом – "Меланхолійний вальс" та "Фантазія-експромт".

З програми також зникли вірші Павла Тичини та оповідання Валер'яна Підмогильного про голод 21-го року, пʼєса "97" Миколи Куліша на цю ж тему, "Мати" Григорія Косинки. Тут маємо тему особистої драми на тлі драми суспільної: йдеться про польсько-більшовицьку війну (і знову поляки змальовані не дуже привабливо).

Скорочено до мінімуму й вивчення творчості геніального Володимира Винниченка. Залишилось тільки оповідання "Момент" про кохання як мить, як спалах. Зате зникла блискуча драма на тему призначення митця та складності вибору між мистецтвом і особистим щастям – "Чорна Пантера і Білий Ведмідь". Зникли навіть "Чухраїнці" Остапа Вишні. Зникли твори про голодомор 32-33 років: "Марія" Уласа Самчука та "Жовтий князь" Василя Барки. Кажуть, травмують психіку дітей. Цілий розділ про Голокост, який додали у підручники з історії України, не травмує психіку дітей, а правда про Голодомор у художніх творах, виявляється, травмує. Вилучені з програми також "Подвійне коло" Юрія Яновського (тема розпаду роду і родини як трагедія народу) й "Собор" Олеся Гончара (теми нищення історичного українського минулого, пристосуванства). Вилучений навіть твір "Україна в огні" Олександра Довженка. Свого часу його заборонив особисто Сталін, оскільки в ньому показана правда про Другу світову війну очима українця.

Немає в програмі вже ані "Дива" Павла Загребельного, ані "Дому на горі" Валерія Шевчука. Загалом, на вивчення сучасної української літератури пропонується... аж 5 годин!

Сумно це все. Тепер видається цілком зрозумілою заміна в шкільній програмі ще декілька років тому "Хазяїна" Карпенка-Карого на "Мартина Борулю". Вочевидь, образ центрального персонажа з "Хазяїна" багатьом сучасним Пузирям муляв око, бо ж їм теж, як і Терентію Гавриловичу, "Котляревський без надобності".

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

КОМЕНТУВАТИ