Відійшов у вічність корифей космацько‑брустурської музичної традиції, спадкоємець славного музичного роду, видатний гуцульський скрипаль, педагог та історик Іван Соколюк (21.09.1944–23.01.2021).
“Тяжкої втрати зазнала українська етномузика. Вже не супроводжуватиме його скрипочка спів «барвінкових» під час весільного обряду, не творитимуть вмілі руки дивовижних, життєствердних, вишукано‑мережаних мелодій «до данцю», не рознесуться дзвінкою луною щемливі інтонації його імпровізацій «до слухання». Не вестиме делікатний голос Івана Соколюка бесіду про бувальщину гуцульського життя, незабутніх особистостей, діяння та тонкощі музичної мови тих, яким ми зобов’язані збереженню усної традиції гуцульського інструментального виконавства. Упокоївся у Бозі світлої, щирої, чуйної та чистої душі чоловік, доброта котрого ширилася в світі, щедро виливалася у музиці, глибоко проникла і назавжди залишатиметься в серцях його рідних, близьких, колег, учнів”, – із щемким сумом пише у мережі музикант Ярема Павлів.
Професіоналізм Івана Івановича як народного скрипаля і цимбаліста, носія-репрезентанта музичних традицій рідного села Брустури виокреслився ще в юнацький період. Майстерно володіючи скрипкою, у віці 16 років він вперше очолив весільну капелу. Спільне музикування з батьком, відомим гуцульським цимбалістом Іваном Соколюком, та зі славетним шепітським мультиінструменталістом Іваном Лабачуком позначилося на формуванні стилю скрипаля, відтворенні гуцульської традиційної і, ширше, карпатської музики – з особливою естетичною витонченістю й глибинною експресивністю.
Здобутий в Івано‑Франківському педагогічному інституті фах вчителя історії та педагогічна практика у Ковалівській загальноосвітній школі з 1967 по 2010 рр. сприяли реалізації усвідомленої ним місії – передавати скарби традиційного фольклору молодшому поколінню, поширювати серед молоді любов, шану до давньої духовної культури. Іван Соколюк навчав гуцульської музики учнів школи, виступав разом з ними.
Виховав доньку й двох синів, один з яких, теж Іван Соколюк, – прекрасний цимбаліст.
“Принциповість скрипаля щодо точного відтворення раритетних мелодій, перейнятих колись від яскравих музикантів старших генерацій, його щире прагнення деталізовано донести структурні й художньо‑виразові елементи награвання зробили Івана Соколюка безцінним інформантом під час етноінструментознавчих збирацьких сеансів, аудіо‑ та відеофіксацій численних, давно втрачених у середовищі традиції, локальних репертуарних зразків. Музичні ілюстрації скрипаля завжди доповнювалися його змістовними розповідями про контекст виконання, персоналії носіїв, полонили влучністю спостережень, силою художньої уяви і душевною теплотою. Так було і під час першої моєї зустрічі з Іваном Івановичем”, – пригадує Ярема Павлів.
За словами Яреми Павліва, їхнє спілкування увінчалось сімома збирацькими сеансами, один з яких за участі наукових співробітниць Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка.
Більше про музиканта – у статті, що вийшла на кафедрі дослідження народної музики ЛНМА “Гуцульський скрипаль Іван Соколюк – репрезентант традиційної музики села Брустури (творчий портрет народного музиканта)”.